Меню сайта

Історія виникнення

Історія вексельних зобов'язань сягає в таке далеке минуле, що сучасним дослідникам навіть важко вказати час виникнення векселів. Невідомо також який народ першим винайшов і запровадив у практику вексельні відносини. Пальму першості у винаході й використанні в різні історичні часи векселів намагалися обгрунтувати представники Італії, Франції та Німеччини.

Процес формування характерних рис і функціональних властивостей векселя та норм вексельного права охоплює значні історичні періоди становлення звичаїв і морально-етичних норм, на основі яких сформувалися італійський, французький та німецький етапи їх законодавчого закріплення у відповідних статутах. Сформовані тоді правила й норми становлять основу нині діючих норм вексельного права у переважній більшості країн світу та є підґрунтям для плідного міжнародного співробітництва у межах спеціальної комісії ООН для забезпечення одноманітності підходів до тлумачення елементів і норм вексельного права.

Не можна не відзначити італійський період в історії зародження та вдосконалення векселя. Так, більшість авторів, зокрема, А. Демківський і В.Малюк вважають, що батьківщиною векселя була Італія. Підтвердженням цієї думки є те, що до вексельного обігу у певний історичний період, навіть тоді, коли він поширився за межі території Італії, переважно вдавалися італійські міняли-банкіри, а вексельна термінологія переважно походить з термінів італійської мови.

На користь даної гіпотези свідчать також чисельні історичні факти, які вказують: а) на великий наплив до Італії коштів для спорядження армій хрестоносців; б) регулярний і систематизований переказ церковної десятини до Ватикану; в) виникнення чисельних торговельних республік, які контролювали переважну більшість торгових процесів між Європою та Сходом.

Але безпосереднє виникнення вексельного обігу історики пов'язують з грошовими переказами купців і власників міняльних лавок, які на ярмарках Італії здійснювали обмін золотих і срібних монет різноманітної ваги і походження. При цьому звичайна експертиза золотого вмісту багаточисельних монет того часу була надто складною справою і потребувала необхідної фахової підготовки, а також належних засобів і знарядь. Тому купцям після реалізації товарів було вигідніше й безпечніше здавати грошову виручку в місцях проведення ярмарок, а замість коштовних монет у дорогу брати в банкірів-мінял рекомендовані листи-доручення до їхніх колег-кореспондентів у інших містах і країнах з пропозицією сплатити пред'явникові даного листа зазначену суму. Необхідна мережа кореспондентських зв'язків уже в середньовічні часи стала набувати необхідної сталості й надійності.

Платежі з використанням способу переказу швидко поширилися ще й тому, що купецькі мандрівки до ярмарок і назад, а тим більше перевезення значної маси золотих і срібних монет, у часи середньовіччя були справою небезпечною і ризиковою. Щоб протистояти розбійницьким нападам і сваволі феодалів з розвитком італійської торгівлі виникла об'єктивна потреба спрощення процедур платіжних операцій.

Зокрема, відомо, що вже у XII ст. деякі крупні італійські торговельні фірми мали своїх представників у багатьох центрах тогочасної торгівлі, тому розрахунки між такими центрами здійснювалися письмово оформленими листами.

Ярмарок здійснив серйозний вплив на розвиток вексельного обігу. Цей вплив виразився насамперед у формуванні цілого класу ярмаркових векселів, які на певному історичному етапі стали переважати над тими, що були отримані при оформленні позаярмаркових угод. Завдяки розширенню процесу обслуговування реалізації ярмаркових угод поступово ускладнювалася сама форма векселя і зростала його економічна роль.

Якщо на початку свого функціонування вексель гарантував отримання готівки у вказаному пункті, то з розвитком обміну він став діяти як засіб обміну товарів на гроші з відстрочкою платежу та врахуванням відсотків або без них. На цій основі зародився обіг відсоткових і безвідсоткових векселів.

Вже наприкінці XVI - початку XVII ст. було остаточно сформовано провідні складові елементи векселя - його реквізити, та вироблено морально-етичні норми поведінки учасників вексельних операцій.

У 1569 р. у м. Болонья було складено перший вид вексельного статуту, вироблено письмову форму вексельного тексту, розраховано вексельні курси й відповідні терміни виконання зобов'язань з урахуванням відстані між різними торговими центрами, а також часу проведення поштових пересилань.

Отже, за час італійського періоду розвитку вексельного права вексель в основному набув властивостей високоякісного фінансового документа. Водночас, він ще не досяг рівня потрібної рухомості н не оволодів механізмом передавання прав. Ці та інші недоліки були усунуті в процесі подальшого розвитку векселя.

Перейти на сторінку: 1 2 3

Читайте більше

Оподаткування малого бізнесу проблеми та шляхи вирішення
Підприємництво є головним елементом ринкового середовища. Воно забезпечує вирішення багатьох соціально-економічних проблем перехідного періоду і до становлення ринкових відносин: сприяє насиченню ринку товарами та послугами, наповненню дохідної частини бюджету, стимулює структурні зміни ...

Страхування відповідальності позичальників за неповерненя кредиту
У взаємному зв’язку між кредитором і позичальником предмет їх спільного інтересу - кредит – породжує різні правничо-економічні ситуації: для боржника – зобов‘язання повернути позичені ресурси , а для кредитора право вимагати їх повернення у попередньо узгоджених обсязі і терміні. Неви ...