Історія виникнення

Таким чином, у ході історичного розвитку вексель перетворився на універсальний інструмент, який широко використовується в кредитно-розрахункових відносинах.

Поняття та функції векселів. Загальноприйняте законодавче поняття векселя дається у ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-ХІІ (далі - Закон про цінні папери). Тут вексель визначається як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вексель - фінансовий інструмент, що поєднує функції цінного папера, боргового зобов'язання та платіжного інструмента.

Не можна ототожнювати поняття простого і переказного векселя, оскільки у простому векселі зобов'язаним сплатити вексельну суму є векселедавець, а в переказному - акцептант. Також абсолютно доречним є зауваження про те, що векселедержателем є будь-який легітимний держатель, а далеко не завжди власник векселя.

На сьогодні в розвинених країнах вексель став найдосконалішим видом цінних паперів і самостійно обертається на фондовому ринку. Йому притаманні такі найважливіші риси:

. Безумовний характер зобов'язань за векселем. У тексті векселя міститься простий і нічим не обумовлений наказ або зобов'язання сплатити вказану суму.

. Безспірність зобов'язання за векселем. Більше того, добросовісний держатель векселя має правовий захист від заперечень, які міг би висунути боржник власникові цього фінансового документа. Що до прав наступних держателів векселя, то вони залежать від прав попередників. Абстрактний характер вексельного зобов'язання. Текст векселя не має містити посилання на угоду, яка стала підставою виписування векселя. Тому невиконання зобов'язання за основною угодою не може призводити до невиконання умов вексельного зобов'язання.

. Предметом векселя є гроші. З точки зору вексельного права, документ, що містить зобов'язання про передачу у власність кредитора не грошової суми, а будь-якого товару, документів, цінностей чи прав, хоч і оформлений з дотриманням вексельної форми, проте сили векселя не має.

. Вексель є письмовим фінансовим документом. Ніяка, навіть публічно проголошена усна заява про прийняття вексельного зобов'язання не створює правового поля векселя. Усні заяви не породжують вексельних правовідносин в усіх операціях - видачі векселя, акцептуванні, індосуванні, протесті, авалі тощо. Лише письмова форма з відміткою на самому векселі у вигляді визначених написів набуває юридичної сили вексельних операцій.

. Вексель - це документ, що має сурово встановлені обов'язкові реквізити. Відсутність будь-якого з них означає, що цей документ не має сили вексельного права. При цьому він стає звичайною борговою розпискою або наказом про оплату грошових коштів, що регулюється нормами цивільного права.

. Учасники, що зобов'язані за векселем, несуть солідарну відповідальність. У разі невиконання вексельного зобов'язання основним боржником кредитор-векселеутримувач може звернутися за стягненням до будь-кого з попередників вексельного ланцюга.

. Право вимоги за векселем належить лише законному векселедержателю. Він володіє векселем як фінансовим документом, так і правом вимагати платіж за ним. Вексельне право охороняє і захищає права законного векселедержателя від претензій колишнього власника втраченого векселя і від заперечень зобов'язаної особи.

. Вексель володіє підвищеною оборотністю. За допомогою передавального напису (індосаменту ) вексель легко передається від одного векселедержателя до іншого. Це робиться не на підставі права уступки і нотаріального посвідчення, а простим нанесенням на вексель індосаменту.

Історично склалося так, що вексель, охоплюючи нові сфери господарського життя, постійно вдосконалювався. Почавши своє становлення з форми простого боргового аркуша, з часом він перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ.

Всі операції з векселями можна поділити на дві групи:

а) операції, що пов'язані з видачею і погашенням векселів. Тобто ті операції, що пов'язані з власними векселями, в яких підприємство або інша юридична особа виступає платником у переказному векселі чи векселедавцем у простому, або ж векселедавцем-трасантом;

б) операції, що пов'язані з обігом «чужих» векселів, які отримані у розрахунках. У цих операціях підприємство виступає надписувачем, який не бере участі у складанні векселя, але в процесі вексельного обігу набуває вексельних прав та обов'язків.

За загальним правилом вексельний обіг охоплює період від складання і видачі векселя до його погашення шляхом сплати вексельної суми. Це означає, що вексель, обслуговуючи ділові угоди, легко і просто переходить із рук у руки векселедержателів у вигляді його купівлі-продажу, індосування та інших дій, які передбачені вексельним і цивільним законодавством і які зумовлюють заміну особи векселедержателя як власника векселя.

Читайте більше

Управління фінансами
Необхідність переходу в Україні до інформаційного суспільства ставить перед урядом завдання формування єдиного інформаційного простору (ЄІП) в державному управлінні. Для цього необхідно враховувати особливості функціонування всіх гілок влади державного управління, законодавчих процесів, ...

Оцінювання імовірності банкрутства підприємства в системі управління фінансовою діяльністю (на прикладі ПАТ Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів)
В умовах сучасної економіки України банкрутство вітчизняних підприємств є істотною проблемою. Воно призводить до істотних негативних наслідків окремого суб'єкта господарювання через збитковість підприємства, затримку чи невиплату заробітної плати робітникам, втрату робочих місць у випадк ...