Суть податку та економічна сутність оподаткування

Податки - це встановлені вищим органом державної законодавчої влади обов'язкові платежі, що сплачують фізичні та юридичні особи в бюджет у розмірах і в терміни, передбачені законом.

Виникнення оподаткування було викликано появою держави і державного апарата, що створили і використовували фіскальні механізми для фінансування своїх витрат. Проте податок - це в першу чергу найважливіша фінансово-економічна категорія.

З усього розмаїття виробничих відносин, що охоплюють виробництво, розподіл, обмін, споживання, розподільчі відносини визначають фінансові - основними з яких виділяються податкові. На основі розподілу, що знаходиться в органічній єдності і тісному взаємозв'язку з процесом виробництва, відбувається розподіл і перерозподіл його учасників і засобів виробництва по сферах, галузях, економічних регіонах і встановлюється частка різноманітних класів і соціальних груп у вартості створеної продукції. Тепер більш детально розглянемо фінансово - економічну сутність оподаткування.

Податки, висловлюючи більш обмежену сферу виробничих відносин, є лише частиною розподільних, а, точніше, перерозподільних відносин. Беручи участь у перерозподілі національного доходу, податкові відносини підпорядковані первинним відносинам матеріального виробництва, змінюються в залежності від вимог продуктивних сил і обміну. У цілому носять похідний, повторний характер.

Джерелом податків виступає нова вартість - національний доход, створений у сфері матеріального виробництва, що включає вартість необхідного і додаткового продукту, або додаткову вартість, що є абстрактними економічними категоріями, а в реальному житті одержують специфічні форми вираження: вартість необхідного продукту - форму ціни робочої сили, або заробітну плату, і вартість додаткового продукту - форму прибутку, ренти, відсотка, тобто виступають у формі конкретних грошових доходів, що належать основним членам суспільства - працюючим або власникам капіталу. Цей первинний розподіл національного доходу доповнюється повторним розподілом, або перерозподілом, де податкам належить важливе місце. Податки як частина нової вартості примусово мобілізуються державою. У основі податків лежить частина вартості необхідного продукту і частина вартості додаткового продукту.

При феодалізмі основними податками були прямі - майнові, що виступали у формі поземельного податку, і подушний податок. Значна частина податків при феодалізмі справлялася з вартості необхідного продукту, тому що в силу низького розвитку продуктивних сил розмір вартості додаткового продукту майже цілком був відсутнім.

На ранній стадії розвитку капіталізму - в епоху промислового капіталізму, - пануюче положення в доходах держави займали непрямі податки, оплачувані споживачем у ціні товару. Вони на визначеному щаблі розвитку виробництва зайшли в суперечність із суспільними потребами, і уряди були змушені піти на їхнє зменшення шляхом обмеження об'єктів обкладання, зниження ставок податків. Непрямі податки епохи розвитку капіталізму так само, як і при феодалізмі, оплачувалися з вартості необхідного продукту. Це обумовлювалося щодо невеличкої частини податкових вилучень із доходів працюючих, тому що в ці періоди специфічною особливістю товару, як робочої сили було те, що вона і так відтворювалась без повного відшкодування витрат для підтримки життя його власника [6, c. 45-56].

З подальшим розвитком капіталізму продуктивні сили швидко зростали, неминучим наслідком цього став ріст національного доходу. Кількісний ріст податкових доходів, що викликали підвищення питомої ваги їх у національному доході, ознаменувався глибокими якісними змінами в оподаткуванні. Розподільчі відносини потерпіли визначену модифікацію, змінилося джерело податків, ним стала в більшій мірі вартість додаткового продукту.

Одержавлення вартості додаткового продукту виступає об'єктивним законом розвитку сучасного суспільства. Масштаби одержавлення залежать від діяльності держави. Пристосовуючись до економічних умов, що змінюються, воно постійно розширює свою діяльність, що породжує реальну тенденцію до росту частки цього одержавлення.

У найбільш загальному вигляді розподільчі відносини подані на рис. 1.1.

Розглянемо вищеназвані розподільчі відносини більш наглядно за допомогою макроекономічних понять.

Вартість усіх матеріальних благ, створених суспільством за визначений період (звичайно за рік) і призначена для задоволення сукупних суспільних потреб в економіці, носить назву сукупного (валового) суспільного продукту (ССП). У свою чергу, ССП у вартісній формі складається з вартості спожитих засобів виробництва (с), виплаченої заробітної плати (v) і прибутку (m). Новостворена вартість (v + m) створює національний доход (НД). По своїй суті ССП і НД проходять чотири стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Читайте більше

Вексельний обіг і перспективи його розвитку в Українi
Жоден з інструментів сучасного фінансового ринку, крім, природно, самих грошей, у всіх численних проявах їх економічних функцій, не може зрівнятися за своєю історією і значенням з векселем. Власне, розвиток вексельного обігу певною мірою обумовив перетворення всіх грошових розрахунків у ...

Фінансові аспекти управління капітальними інвестиціями
Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних економічних перетворень. За таких умов, налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення. Становлення і розвиток ринкової системи господарювання потребують принципово нових підходів до організації управління ...