Меню сайта

Напрямки реформування основних прямих податків в проекті Податкового кодексу України

Зазначимо, що автоматичне збільшення норм амортизації без урахування специфіки окремих галузей не тільки не покращить їх економічне становище, а навпаки - зробить їх неконкурентоспроможними. Це, зокрема, стосується підприємств, які здійснюють перевезення морськими, річковими та повітряними суднами. З метою вирішення зазначеної проблеми проектом Кодексу морські та річкові судна віднесено до першої групи основних фондів. До Комітету Верховної Ради України з питань фінансів i банківської діяльності надійшли пропозиції від Комітету з питань будівництва, транспорту i зв’язку щодо віднесення до першої групи основних фондів повітряних суден [13, с.9].

Враховуючи важливість Податкового кодексу для економіки країни, при підготовці проекту до другого читання у Верховній Раді України повинні бути розглянуті всі пропозиції «за» i «проти». Тобто їх необхідно ретельно обґрунтувати, прорахувати можливі втрати та економічний ефект, щоб досягти збалансованості інтересів бюджету i конкретного підприємця.

В умовах економічної нестабільності, існування різного роду механізмів приховування прибутків та ухилення від сплати податків удосконалення системи оподаткування в Україні та підвищення її ефективності мають іти шляхом пошуку більш надійних та стабільних джерел сплати податків. Одним із пріоритетних напрямів податкової реформи має стати реальне зменшення податкового тиску на економіку за допомогою розширення переліку об’єктів оподаткування.

З метою реалізації цих завдань, а також забезпечення достатніх надходжень до бюджету у проекті Податкового кодексу України, підготовленому урядом, передбачено запровадження податку на майно. Хоча майнові податки непопулярні серед населення та неоднозначно сприймаються власниками, їх уведено в усіх країнах з ринковою економікою.

У нинішніх економічних умовах майнові податки мають застосовуватися не як фінансові важелі, спрямовані проти формування власника i власності, а як доповнення до оподаткування прибутку та інструмент найповнішого стягнення податків. Податок на майно не є новим, його передбачено у складі загальнодержавних податків i зборів Законом України «Про систему оподаткування» вже з 1994 року, коли Україна взяла курс на економічні реформи. Тобто питання оподаткування нерухомості стало актуальним, коли громадяни одержали право мати стільки нерухомого майна, скільки їм дозволяють доходи.

При розробці положень розділу «Податок на майно» проекту Кодексу за основу взято чинне законодавство щодо стягнення плати за землю та законопроекти про податок на нерухоме майно (нерухомість).

У проекті Податкового кодексу як об’єкти обкладення податком на майно запропоновано вважати земельні ділянки, житлові будинки або їх частини (квартири), садові будинки, дачі, гаражі тощо, а також споруди - матеріальні об’єкти, що підпадають під визначення першої групи основних фондів згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Платниками податку у проекті Кодексу визначено власників нерухомості, а в окремих випадках - користувачів. Якщо нерухоме майно перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку за належну частку буде кожна з цих осіб. А у разі коли нерухоме майно перебуває у спільній власності фізичних осіб, платником податку за належну їй частку вважатиметься одна з них, визначена за згодою цих осіб. При цьому всі власники зазначеного майна нестимуть солідарну відповідальність за виконання обов’язків, пов’язаних зі сплатою податку.

Згідно з проектом Кодексу платниками податку визнаватимуться також фізичні особи - власники майна, що є об’єктом оподаткування, незалежно від того, як саме ці фізичні особи здійснюють володіння, користування або розпорядження цим майном. При цьому відсутність у таких осіб документів, що підтверджують право власності на зазначене майно, не може бути підставою для невизнання цих осіб платниками податку за це майно, якщо фактично ці особи володіють, користуються та розпоряджаються ним.

Позитивним в оподаткуванні майна є те, що органам місцевого самоврядування надано право встановлювати ставки оподаткування будівель i споруд. При цьому слід зазначити, що Постановою Верховної Ради України від 13.07.2000 p. № 1868-III «Про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України», якою проект Податкового кодексу України прийнято у першому читанні, передбачено встановлення єдиних ставок податку на нерухоме майно на рівні 0,5-1 відсотка бази оподаткування [28, c.107-109].

Передбачається, що джерелом сплати податку є доходи фізичних i юридичних осіб. У зв’язку з цим порядок обчислення та сплати податку взаємоузгоджено з оподаткуванням доходів фізичних осіб та прибутку юридичних осіб. Зокрема встановлено, що нарахування податку фізичним особам провадиться органами державної податкової служби на підставі даних декларацій про доходи та майно, в яких зазначається інформація про майно, яке перебуває у їх власності (користуванні) на день подання декларації. Необхідно зазначити, що за допомогою податку на майно уряд має намір навести порядок у сфері нерухомості як фізичних, так i юридичних осіб. Громадянам не слід боятися цього податку. По-перше, ставки податку на будівлі i споруди не можна назвати «драконівськими». Слід лише правильно провести інвентаризацію будівель i споруд та їх оцінку. По-друге, передбачені проектом соціальні пільги для фізичних осіб виводять з числа платників податку більшість населення, яка має у своїй власності нерухомість.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6 7

Читайте більше

Склад і формування бухгалтерської звітності
Програма реформування бухгалтерського обліку в Україні передбачає збереження стабільності бухгалтерського обліку і створення умов для еволюційного його розвитку без руйнування накопиченого досвіду його ведення в народному господарстві. У 2000 році сталися принципові зміни в організ ...

Застосування акредитиву в мiжнародних формах розрахункiв
Форми безготівкових розрахунків розрізняються між собою видом застовуваних розрахуноквих документів та порядком їх обігу. На сьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, ...