Меню сайта

Дослідження проблем державного боргу україни на основі його аналізу

Розглядаючи динаміку державного боргу за останні п’ять років, спостерігаємо значне зростання його загального обсягу у 2008 році (на 113,4%) з подальшим скороченням темпів приросту з 67,8% у 2009 до 9,4% у 2011 році.

Стрімке зростання загальної суми державного боргу у 2008 році пояснюється девальвацією гривні та значним збільшенням державних запозичень, як внутрішніх, так і зовнішніх, з метою покриття дефіциту бюджету, фінансового забезпечення зростаючих витрат на обслуговування державного боргу та пом’якшення наслідків фінансової кризи. Зокрема, варто відзначити збільшення у 2,4 рази гарантованого державою боргу, що пов’язано з намаганнями держави таким чином активізувати виробництво у країні, що почало скорочуватись в кризових умовах. Але стосовно цього варто зауважити, що гарантовані кредити, як підтверджує досвід багатьох країн, мають найнижчі показники щодо ефективності використання. Тому за прийнятного ринкового середовища їх використання зовсім не обов’язкове і навіть небажане.

Протягом 2009 року подальше залучення нових позик і девальвація національної валюти надалі зумовлювали значний приріст боргу (67,8%), а вже у 2010-2011 рр. зі стабілізацією курсу гривні і зменшенням нових запозичень приріст склав 36,0% і 9,4% відповідно.

При цьому за п’ять років загальна сума державного боргу на душу населення зросла більш, ніж у 5,4 рази (з 1908,10 до 10335,02 грн.).

Розглянута динаміка державного та гарантованого державою боргу в поєднанні з повільним, а в 2009 році навіть від’ємним, ростом ВВП зумовила зростання показника співвідношення державного боргу до ВВП з 12,3% у 2007 до 39,5% у 2010 році, що свідчить про збільшення боргового навантаження на вітчизняну економіку. Лише у 2011 році даний показник вдалося знизити до 36,0% за рахунок поступового приросту ВВП, зменшення запозичень і погашення частини боргів.

Слід звернути увагу на те, що бюджетним кодексом зафіксована гранична величина державного боргу у розмірі 60% ВВП , як і у країнах Європейського Союзу відповідно до Маастрихтського договору .

Але при цьому не береться до уваги той факт, що вказана величина боргу є прийнятною для держав із розвиненими внутрішніми фінансовими ринками та високими кредитними рейтингами на міжнародних ринках. В Україні ж орієнтація на граничний рівень державного боргу, відображений у бюджетному кодексі, не сприяє відповідальному управлінню державним боргом і несе ризик фінансової дестабілізації. Для гарантування стабільної ситуації у валютно-фінансовій сфері та забезпечення платоспроможності держави у середньостроковій перспективі ліміт державного боргу України варто знизити до рівня 35% від ВВП.

Орієнтація боргової політики уряду на вказане обмеження позитивно впливатиме на рівень відсоткових ставок в економіці, динаміку приватного інвестування, створюватиме надійні підвалини для зниження темпів інфляції та перешкоджатиме виникненню ускладнень у галузі платіжного балансу.

Разом з тим, варто відзначити, що відношення обсягу державних боргів до загального валового внутрішнього продукту країн Євросоюзу перевищило допустимий рівень ще у 2008 році, склавши 61,8%, а за підсумками 2010 року становило вже близько 79%, тобто світова криза змусила країни активно залучати позикові ресурси .

Якщо аналізувати структуру державного та гарантованого державою боргу в Україні , то слід відзначити переважання в їх складі зовнішнього боргу, що несе в собі значні валютні ризики, які й реалізувалися повною мірою під час фінансової кризи.

В структурі державного боргу частка зовнішніх запозичень зменшувалась з 75,0% у 2007 до 54,8% у 2011 році, а для гарантованого боргу коливалася від 96,6% до 84,5%, що є досить значною величиною.

Взагалі, стосовно того, яким запозиченням слід віддавати перевагу при формуванні боргової політики держави, виділяють дві теорії. Перша теорія обґрунтовує необхідність здійснення зовнішніх запозичень, щоб вкладати їх у розвиток економіки і отримувати приріст валового внутрішнього продукту, внаслідок чого не збільшується співвідношення борг/ВВП, а гроші всередині країни ідуть на розвиток. Ця теорія знайшла своє застосування і є одним із способів розвитку економіки в більшості країн світу. Проте при її втіленні в борговій політиці України виникає ряд недоліків. Одним з найвагоміших є безгосподарність держави, котра проявляється у невмінні вкладати гроші так, щоб ВВП зростав. Крім того, виникає валютний ризик, адже гроші приходять за одним курсом, а повертатись можуть за менш вигідним .

Перейти на сторінку: 1 2

Читайте більше

Побудова моделі вибору фінансової стратегії підприємства
В умовах перехідної економіки діяльність підприємств вимагає адаптації до специфічних умов зовнішнього середовища, забезпечення стабільності фінансового стану, загальної ринкової стійкості. В даний час економічна ситуація в Україні ускладнюється платіжною кризою, зниженням прибутковості ...

Оцінка ефективності лізингу як форми фінансування діяльності підприємства
Система фінансового забезпечення інвестиційного процесу складається з органічної єдності джерел фінансування інвестиційної діяльності та методів фінансування. Метод фінансування інвестицій - це механізм залучення інвестиційних ресурсів з метою фінансування інвестиційного процесу. До ме ...