Меню сайта

Закордонний досвід розвитку кредитних спілок

Заборона бути членами інших подібних товариств. Цей принцип був викликаний необмеженою відповідальністю членів кредитного товариства за його боргами. Тому товариства прагнуло не допускати отримання позик в інших товариствах під забезпечення одним і тим же майном.

Всі принципи діяльності кредитних товариств Райфайзена були взаємопов’язаними між собою і в комплексі створювали міцну кредитну організацію. Крім цього, кредитні операції не були єдиним випадком діяльності товариства, яке крім надання позик своїм членам, закуповувало для них потрібні засоби виробництва, продавало їхню продукцію, організовувала курси та лекції з проблем сільського господарства, підіймало господарський, моральний та інтелектуальний рівень сільських жителів.

Інший тип кредитного кооперативу був запропонований Г.Шульце-Делічем. Він отримав назву „народний банк” або ощадно-позикове товариство, соціальною базою мав міське населення (ремісників, службовців тощо) та базувався на таких принципах [9]:

Товариство створювало власний капітал за рахунок пайових внесків членів. Початковий капітал формувався за рахунок разових, а інколи й періодичних пайових внесків членів. В зв’язку з незначною кількістю членів на початковому етапі розвитку товариства, пайові внески встановлювались значного розміру, що суттєво обмежувало доступ до таких товариств малозабезпечених верств міського населення. Необхідність самостійного формування пайового капіталу прирікала товариство на досить повільний розвиток на початковому етапі діяльності.

Поле членства не обмежувалось. Прагнучи забезпечити зростання оборотів та швидкого накопичення власного капіталу, товариства Шульце-Деліча запроваджували дуже просту та формальну систему прийняття в члени. Вони розширяли поле членства та залучали якомога більше осіб, незалежно від місця їх проживання, соціального статусу чи роду занять. Як правило, ці люди не були об’єднані місцем компактного проживання, професійною, релігійною чи іншими ознаками. В зв’язку з чим, члени ощадно - позикового товариства у більшості не знали один одного і були малоактивними.

На пайові внески нараховувалися по можливості більші дивіденди. З метою забезпечення швидкого зростання власного капіталу, товариство прагнуло зацікавити своїх членів мати більшу кількість паїв шляхом нарахування високих дивідендів на пайові внески. При цьому, на залучені ощадні вклади нараховувались відсотки на рівні ринкових ставок.

Кредити не мали чіткого цільового призначення. При наданні кредиту не встановлювались напрямки використання коштів. Кредити могли бути як підприємницькими так і споживчими. Більшість з них видавались під векселі та боргові розписки. Існував також контокорентний кредит. Вказані кредити, як правило, мали короткотерміновий характер, викликаний специфікою соціальної бази - ремісників та службовці не потребували довгострокових кредитів.

Такими були головні риси ощадно - позичкових товариств Шульце-Деліча, які в своїй діяльності дуже нагадували банківські установи, тому й отримали назву „народні банки”.

Наскільки б відмінними, на перший погляд, не здавалися кредитні товариства Райфайзена та ощадно - позикові товариства Шульце-Деліча, природа їх була однакова. Це були кооперативні організації, діяльність яких спрямовувалася на надання кредиту та інших послуг своїм членам. Ці товариства створювалися на основі кооперативної ідеї фінансової взаємодопомоги для самозабезпечення послугами і мали демократичну структуру управління. Вищим органом товариства були загальні збори, на яких кожен член мав один голос, незалежно від розміру вкладу чи терміну вступу до товариства. Загальні збори товариства для ведення всіх його справ обирали Правління, а для контролю за діяльністю - ревізійну комісію.

З Німеччини вказані моделі поширились по всьому світу, отримуючи в кожній країні свої специфічні риси. Так у США та інших країнах виникла модель кредитного кооперативу, яка отримала назву „Кредитна спілка”, в основі якої лежала модель міського ощадно - позикового товариства Шульце-Деліча, але, на відміну від її класичного варіанту, з чітко визначеним полем членства (підприємство, профспілка, релігійна громада тощо), невеликим розміром обов’язкових пайових внесків і роботою членів органів управління на громадських засадах.

Сьогодні кредитні спілки США, Канади та інших розвинутих країн займають суттєве місце на ринку фінансових послуг. Членами спілок є майже половина економічно активного населення США, понад третина населення Канади. Кредитні спілки надають своїм членам кредити на купівлю чи ремонт автомобілів, яхт, моторних човнів та інших транспортних засобів; на купівлю будинків та іншого нерухомого майна; на поточні домашні потреби на купівлю товарів домашнього вжитку; на отримання освіти; на ведення приватного бізнесу. Крім цього, важливою послугою в сфері кредиту є впровадження кредитними спілками обслуговування кредитних та дебетових карток (VISA, Master Card) тощо. Кредитні спілки приймають вклади на пайові; ощадні, ощадно - розрахункові („Share-Draft”) та чекові рахунки; ощадні сертифікати (CD, Jumbo); пенсійні (IRA) рахунки, молодіжні, „Money Market”, святкові; сімейні; дитячі та інші рахунки. Спілки здійснюють розрахунково-касові операції, продають дорожні чеки, надають послуги АТМ - машин (банкоматів). Крім цього, кредитні спілки надають своїм членам додаткові послуги із продажу страхових продуктів, послуг нотаріуса, юриста, фінансових експертів та інших фахівців; персональні сейфи (соти); бази даних різноманітної інформації, розміщення оголошень на дошці спілки; консультаційні послуги; довірчі операції, планування спадщини та підготовка до пенсії; продаж поштових та гербових марок; користування поштовою скринькою, факсом, електронною поштою; надання анкет для отримання різних документів; ламінування та ксерокопіювання документів; послуг міжнародних перекладів та багато інших необхідних членам фінансових та не фінансових послуг.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4

Читайте більше

Інституційні інвестори
Інституційні інвестори відіграють важливу роль поряд з корпоративними та індивідуальними в забезпеченні країни інвестиційними ресурсами. Якщо корпоративні та індивідуальні інвестори є основними постачальниками ресурсів в економіці країни, то інституційні інвестори витупають в ролі фінанс ...

Лізинг як інструмент інвестування
Становлення та розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується значним погіршенням стану суб'єктів господарювання. Зношеність основних засобів на підприємствах багатьох видів економічної діяльності досягла критичного рівня, внаслідок чого неможливим є подальше нарощування економічни ...