Меню сайта

Міжбюджетні трансферти як основа фінансового вирівнювання територій

Згідно ст. 2 Конституції України наша держава є унітарною.

Історичною особливістю регіонів України є диференційованість їх економічного розвитку. Тому для сталого розвитку економіки територій необхідно застосовувати механізм перерозподілу доходів і видатків через вищий бюджет - Державний. Таким механізмом є міжбюджетні трансферти, згідно Бюджетного кодексу - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Міжбюджетні трансферти і є основою фінансового вирівнювання територій.

Види міжбюджетних трансфертів згідно ст. 96 БКУ (схематично):

У Держбюджеті України можуть передбачатись такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам: 1) дотація вирівнювання бюджету АРК, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського підпорядкування АРК та міст обласного підпорядкування; 2) субвенція на здійснення програм соціального захисту; 3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, установлених державою; 4) субвенція на виконання інвестиційних проектів; 5) інші субвенції.

Проаналізуємо структуру і динаміку міжбюджетних трансфертів для того, щоб дати відповідь на питання, на скільки вони забезпечують сталий розвиток регіонів України. Відомий аспект того, що міжбюджетні трансферти з Державного бюджету місцевим бюджетам записуються до видаткової частини, а з місцевих до Держбюджету - до доходної. Структура міжбюджетних трансфертів за 2003-2007 рр. подано у табл. 5.1 дод. 5. Як бачимо, план міжбюджетних трансфертів по доходах завжди перевиконувався, причому на значні показники (наприклад, у 2006 р. план перевиконано майже вдвічі). Це говорить про значний рівень централізації доходів, тобто доходи місцевих бюджетів у великій кількості передаються до Держбюджету. Така ситуація свідчить про недостатню відособленість місцевого самоврядування від центру. Коштами місцевих бюджетів значною мірою фінансуються видатки Держбюджету. Така тенденція завжди має і матиме негативні наслідки, адже вона знижує мотивацію регіонів до створення ВВП (а національний дохід створюється саме на місцях, а не в центрі), бо доходи, які понадпланово заробляють регіони вони змушені передавати до Держбюджету. Ситуацію по видатковій частині маємо кардинально протилежну, хоча з табл. 5.1 дод. 5 видно, що план також майже кожного року, починаючи з 2003-го, перевиконувався, однак в значно меншій степені, аніж по доходам (так, наприклад, у 2005 р. план по фінансуванню місцевих бюджетів з Державного виконано лише на 99 %). Отже, виявлена тенденція свідчить про неоптимальну структуру міжбюджетних відносин, адже виділення коштів з місцевих бюджетів Державному і навпаки здійснюється непропорційно (коштів до Держбюджету вилучається більше, ніж надається). Аналізуючи динаміку трансфертів, варто відмітити, що суми дотацій, субвенцій, коштів, що надаються з місцевих бюджетів Державному ростуть пропорційно росту доходної й видаткової частини Держбюджету, лише 2004-2005 рр. є винятками (тут доходи й видатки виросли, однак міжбюджетні трансферти навпаки знизились порівняно з 2003 р.).

Недоліки у міжбюджетних відносинах України свідчать про те, що: 1) бюджетна політика у сфері міжбюджетних відносин направлена на вирішення поточних проблем регіонів, але не впливає на перспективний розвиток; 2) значна централізація ВВП сприяє послабленню мотивації регіонів; 3) існує протиборство між центральними та місцевими органами виконавчої влади; 4) існує явище політичної доцільності у міжбюджетних відносинах; 5) відсутнє досконале законодавче регулювання міжбюджетних відносин; 6) до Держбюджету передається значна частина податкових надходжень, що не сприяє зростанню рівня турботи місцевого самоврядування про платників податків; 7) існує підвищений рівень дотаційності місцевих бюджетів; 8) спостерігається низький рівень фіскальної незалежності регіонів (він становить лише 2 %); 9) дублюються функції місцевої і центральної влади.

На мій погляд, головною „бідою” у міжбюджетних відносинах залишається значний рівень централізації фінансових ресурсів. Якщо надати більшу фінансову незалежність регіонам у сфері розширення фінансової бази, то це вирішить одразу дві проблеми: зніме необхідність виділення значного рівня дотацій, розширить фінансові можливості територій і вони зможуть за свої кошти фінансувати свої видатки. Звичайно, що не кожен регіон здатен задовольнити всі свої потреби, навіть повністю відмовившись від відрахування трансфертів до Держбюджету, тому відмовлятись від субвенцій і дотацій в повній мірі не слід.

Перейти на сторінку: 1 2

Читайте більше

Земельне оподаткування в Україні
Курсова робота присвячена теоретичному осмисленню актуальної проблеми у сфері земельного оподаткування, а також обґрунтовані шляхи її практичного розв’язання, виконані на основі ретельно проведеного аналізу статистичного матеріалу. Актуальність теми дослідження. В умовах формування в У ...

Страхування відповідальності позичальників за неповерненя кредиту
У взаємному зв’язку між кредитором і позичальником предмет їх спільного інтересу - кредит – породжує різні правничо-економічні ситуації: для боржника – зобов‘язання повернути позичені ресурси , а для кредитора право вимагати їх повернення у попередньо узгоджених обсязі і терміні. Неви ...