Меню сайта

Нормативна-законодавча база статистичної та спеціальної звітності по виплатам працівникам

До нормативної бази, яка регулює подання статистичної та спеціальної звітності по виплатам працівникам, відносяться Конституція України, Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», Наказ Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників», Наказом Держкомстату від 05.10.2006 № 466, що зареєстрований в Міністерстві юстиції 18.10.06 за № 1121/12995 зміни до Інструкції зі статистики кількості працівників, Наказ Державного комітету статистики України від 20 листопада 2006 року N 524 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2006 р. за N 1249/13123 Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-РС "Звіт про витрати на утримання робочої сили", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам" та інші нормативні акти.

Так, наказом Держкомстату від 05.10.2006 № 466, що зареєстрований в Міністерстві юстиції 18.10.06 за № 1121/12995 внесено зміни до Інструкції зі статистики кількості працівників (далі – Інструкція). Метою цих змін є поліпшення якості даних та інформаційного забезпечення статистики праці на регіональному рівні.

Пункт 1.2 інструкції містить положення щодо порядку подання форм державних статистичних спостережень юридичними особами та відокремленими підрозділами (філії, відділення, представництва). Зокрема передбачено, що вони подають звітність за своїм місцезнаходженням включно з даними про відокремлені та структурні підрозділи, що знаходяться на цій же території. За відокремлені підрозділи, що не наділені повноваженнями щодо обліку нарахування заробітної плати звіти складає юридична особа (головне підприємство) та надає їх територіальним органам державної статистики за місцем знаходження кожного підрозділу.

Запропоновані зміни до цього пункту стосуються юридичних осіб та відокремлених підрозділів (далі – підприємства), що мають структурні підрозділи, які здійснюють виробничу діяльність на іншій адміністративній території (місто обласного значення, район) або відрізняються за видами економічної діяльності і у яких зайнята вагома частка (30% і більше) працівників підприємства. Для таких підприємств передбачено обов’язкове складання та подання звітності з праці органам державної статистики за місцезнаходженням підприємства по кожній адміністративній території, де розташовані структурні підрозділи, або виду економічної діяльності відповідно. Прийнятим може бути також варіант коли звіти надаються безпосередньо до територіальних органів державної статистики за місцем знаходження структурних підрозділів.

Слід зауважити, що базовими методологічними документами для складання форм держаних статистичних спостережень з праці залишаються Інструкція зі статистики кількості працівників та Інструкція зі статистики заробітної плати.

В свою чергу, нові інструкції містять положення щодо порядку, особливостей заповнення та методології визначення конкретних показників у звітах за формами № 1-ПВ термінова-місячна та № 1-ПВ термінова-квартальна з метою забезпечення якості статистичної інформації щодо кількісних та якісних характеристик працівників, розмірів їхньої оплати праці та своєчасності її виплати, а також робочого часу.

11.01.2004 р. набув чинності П(с)БО-26 «Виплати працівникам», що « визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками». Норми Положення (стандарту) 26 застосовуються роботодавцями - підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ)

Згідно П(с)БО 26 «Виплати працівникам» до виплат працівникам відносяться:

1. Поточні виплати працівникам:

- поточні виплати працівникам включають: заробітну плату за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.

- нарахована сума виплати працівникам за роботу, виконану ними протягом звітного періоду, визнається поточним зобов'язанням.

- виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді. Виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням у тому періоді, у якому час відсутності працівника на роботі підлягає оплаті.

- премії та інші заохочувальні виплати визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді, якщо робота, виконана працівниками у цьому періоді, дає їм право на отримання таких виплат у майбутньому.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6

Читайте більше

Сучасні форми та системи оплати праці
Робоча сила, як трактується в курсі економіки, - це сукупність фізичних і розумових можливостей людини, її здатність до праці. В умовах ринкових відносин «здатність працювати» робить робочу силу товаром. Але це не звичайний товар. Його відмінність від інших товарів складається в тому, що ...

Шляхи підвищення фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»
фінансовий стійкість прибуток рентабельність Одним з найбільш суттєвих наслідків переходу України до ринкової економіки стала поява нових механізмів господарювання, які ґрунтуються на принципах повної економічної самостійності підприємств, мінливості зовнішнього середовища, а також високої інт ...