Вітчизняні комерційні банки, прилучаючись до міжнародного співробітництва, опановують різні форми розрахунків, прийнятих у світовій банківській практиці. Все більше уповноважених банків України (на сьогодні – близько вісімдесяти) самостійно встановлюють кореспондентські відносини з іноземними. І все ж сфера зовнішньоекономічної діяльності наших банків поки що одна з найменш розвинутих. Українське законодавство, яке регулює діяльність комерційних банків України щодо виконання операцій, пов'язаних із міжнародними розрахунками, містить нормативні акти, що у ряді випадків обмежують можливості здійснення таких операцій. З іншого боку, у вітчизняній банківській практиці ще досить погано освоєні основні міжнародноправові положення, які регулюють окремі форми міжнародних розрахунків і значною мірою визначають характер міжбанківських взаємовідносин.
На жаль, через брак практичного досвіду у цій галузі як перед банками, так і їхніми клієнтами постає ряд серйозних проблем, що призводить до різного роду помилок і затримок у розрахунках. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські банки мають недостатню внутрішню інструктивнометодологічну базу. Іноземним підприємцям часто Важко визначити фінансове становище, надійність та технічні можливості свого українського партнера. Але, використовуючи різноманітні форми акредитивів, експортери та імпортери можуть звести до мінімуму труднощі та проблеми, які виникають у міжнародній торгівлі, а саме:
1. Експортер має змогу, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його ввезення та відправку.
2. Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формою розрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товару у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країниекспортера (зокрема, стосовно можливості ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.
Систематизувавши різноманітні ризики, які виникають у експортерів та імпортерів у процесі зовнішньоекономічної діяльності, вважаємо, варто наголосити на тих передумовах, що впливають не вибір контрагентами тієї чи іншої форми розрахунків. Це:
1. Фінансова надійність експортера/імпортера.
2. Взаємовідносини: продавецьпокупець (агент із продажу, дочірнє підприємство, перша угода).
3. Політична та економічна стабільність країниімпортера.
4. Вид товарів.
5. Особливості даної галузі.
6. Сума угоди.
Отже, саме акредитивну форму розрахунків можна порекомендувати у випадках, коли між експортером та імпортером укладаються:
а) перша угода;
б) угоди на великі суми;
в) угоди, пов'язані з кредитами на тривалі строки;
г) угоди з імпортерами із країн, які перебувають у важкому економічному становищі, відомих низькою культурою оплати та нестабільністю політикоекономічної ситуації;
д) угоди з резидентами й країн, які потребують оформлення платежів виключно через акредитиви.
Нацiональний Банк Украiни статус i завдання
Національний банк України – найважливіша ланка всієї банківської системи
держави. На відміну від багатьох інших відомств, які постали на грунті колишніх
республіканських чи союзних, НБУ являє собою принципово нову структуру. З`явивишися відразу ж після проголошення незалежності, він став
...
Основні напрямки реалізації видатків державного бюджету України
Бюджет
та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що
безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни
відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя
суспільства і людини.
Актуальність
обраної для дослід ...