Меню сайта

Економiчнi вчення Смiта

Визначення цінності сумою доходів свідчить про те, що Сміт, проявивши геніальну непослідовність, заклав основи теорії факторів виробництва, яка в XIX ст. стала пануючою.

Щодо третього завдання, яке вирішує Сміт, то воно зводиться до з'ясуван­ня причин відхилення ринкової ціни від природної. Природна ціна у Сміта це, по суті, — грошовий вираз цінності. Природна ціна включає повну величину ренти, праці і прибутку. Причому йдеться не про фактичну величину складо­вих ціни, а про їх середню норму. Ринкова ціна — та, за якою продається товар.

Сміт детально аналізує фактори, які впливають на відхилення ринковоi ціни від природної. В умовах природного стану (вільної конкуренції) ринок працює як своєрідний регулятор природного руху товарних потоків до сталоi ринкової рівноваги. Попит і пропозиція виступають як фактори встановлення ринкової ціни. Людське втручання у вигляді різного роду привілеїв, монополii регламентів порушує природний стан. Воно, пише Сміт, приводить часто до результатів, протилежних тим, на які розраховували, і стримує зростання про­дуктивності праці. Щоправда, якась група або клас можуть одержати вигоду від такого втручання, проте вона все одно виявиться шкідливою з точки зору стратегічного завдання — економічного зростання. Отже, Сміт знову звер­тається до принципу природної свободи, до дії «невидимої руки».

Класи і доходи.

Сміт прямо зазначає, що три складові ціни є види до­ходів трьох різних категорій персоніфікованих економічних функцій, що відповідають трьом факторам виробництва: праці, капіталу і землі. Власники кожного із цих факторів утворюють відповідні класи: найманих робітників, підприємців і землевласників. Це основні класи суспільства, їх доходи є пер­винними. Всі інші групи і прошарки отримують вторинні доході, які виступа­ють результатом перерозподілу.

Заробітна

плата— це продукт праці, природна винагорода за працю. В умовах, коли виробник працює власними засобами виробництва і на своїй землі, він одержує повний продукт праці. В умовах капіталізму найманий робітник отримує лише частину цінності, яку праця додає до матеріалу, що обробляє, іншу частину одержує власник капіталу як прибуток. Отже, Сміт не робив різниці між доходом простого товаровиробника і найманого робітника і розрізняв їх лише кількісно.

Сміт визначає нормальний рівень заробітної плати кількістю засобів існування робітника і його сім'ї. А Петті заробітну плату зводив до фізичного прожиткового мінімуму. Нормальний рівень заробітної плати підтримується стихійним ринковим механізмом і залежить від попиту і пропозиції на ринку праці. Зниження заробітної плати до фізичного мінімуму загрожує робітникам вимиранням. А її значне підвищення викликає зростання народжуваності, от­же, збільшення пропозиції робочої сили на ринку і посилення конкуренції. А це, зрештою, веде до зниження заробітної плати.

Значну роль у встановленні заробітної плати Сміт відводить капіталістам, які мають переваги перед робітниками. Вони можуть, пише Сміт, змовитись мають можливість очікувати сприятливих умов найму робочої сили, чого по­збавлені робітники. Сміт був прихильником високої заробітної плати і вважав, що вона сприятиме зростанню продуктивності праці.

Прибуток у Сміта має трудову субстанцію. Він писав, що «цінність, яку робітники додають до матеріалів, зводиться . до двох частин, одна з яких опла­чує їх винагороду, а друга — прибуток їх наймача на весь авансований ним фонд матеріалів і заробітної плати»

В даному разі прибуток виступає як різниця між заново створеною вартістю і заробітною платою. Тобто фактично мова йде про додаткову вартість. А прибуток — це результат неоплаченої праці. Сміт виступає проти тверджень тих, хто називає прибуток платою за працю по нагляду і уп­равлінню. Цей прибуток, зазначає Сміт, не схожий на оплату праці, він має інші начала і визначається величиною капіталу, що застосовується у вироб­ництві. Розмір прибутку визначається розміром капіталу. А це означає, що Сміт розглядає прибуток як породження всього капіталу, як результат продук­тивності капіталу. Прибуток виступає в нього і як винагорода капіталіста за працю та ризик. Отже, непослідовність у розумінні вартості (у Сміта — цінність) позначились і на трактуванні прибутку. Він у Сміта виступає то як по­родження праці, то як результат функціонування капіталу.

З прибутку Сміт виводить і процент як похідний прибуток. Величина про­цента і його рух у нього слідують за величиною норми прибутку, яка з розвит­ком промисловості Ц торгівлі має тенденцію до зниження. Зниження норми прибутку, а отже, і процента Сміт розглядає як прояв економічної розвинутості здоров'я нації, які забезпечуються природним порядком. Йому протидіє будь-яка монополія. Тому Сміт виступає як непримиримий супротивник всякого роду монополії і привілеїв.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6 7

Читайте більше

Податок на доходи фізичних осіб
Податки - це фінансова категорія, яка впливає на економічні явища та процеси розвитку суспільства. Вони, як знаряддя перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, є обов'язковим атрибутом держави незалежно від моделі та політики її розвитку. Це дуже небезпечний інструмент у розпорядже ...

Зовнішні загрози фінансовій безпеці підприємств
Однією із найважливіших складових економічної безпеки є фінансова безпека, без якої практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед підприємством. Належна фінансова безпека, може гарантувати стабільне та максимально ефективне функціонування підприємства та забезпечити розв ...