Меню сайта

Економiчнi вчення Смiта

Земельна рента

у Сміта — це плата за користування землею. Її причиною він називає приватну власність на землю. Сміт відрізняє ренту від орендної пла­ти, в яку включається і процент на вкладений капітал. Рента, підкреслює він, не пов'язана з витратами капіталу, оскільки їх, як правило, здійснює орендар. Що ж до землевласника, то він користується вигодами капіталовкладень, тому що при відновленні орендного договору вимагає підвищення плати.

Джерело ренти Сміт визначає по-різному. Виходячи з позицій трудової теорії вартості, він ренту, як і прибуток, розглядає як відрахування від праці робітника. Інше трактування походження ренти пов'язане у Сміта з його теорією витрат виробництва. Рента в цьому випадку виступає як природна ви­нагорода за користування землею, подібно до того, як прибуток є природною винагородою за капітал, а заробітна плата — природною ціною праці. Рента поряд з прибутком і заробітною платою формує цінність. А це означає, що земля поруч з працею є джерелом цінності.

Проте рента відрізняється від інших ціноутворюючих факторів: прибутку заробітної плати. Вона не зумовлена жодною жертвою (як праця й капітал) боку власника землі. Відрізняється рента від прибутку і заробітної плати Це складова ціни. Останні конституюють ціну, а рента виступає як функція ціни. « .Рента,— писав Сміт,— входить до складу ціни продукту інакше, ніж заробіт­на плата і прибуток. Висока або низька заробітна плата і прибуток на капіталу причиною високої або низької ціни; більший чи менший розмір ренти результатом останньої».

Є у Сміта і елементи фізіократичного трактування земельної ренти. Вiн виступає як результат дії сил природи, які землевласник надає у користуванні фермеру. Працю в сільському господарстві він вважав більш продуктивною, тому що тут разом з людиною працює природа.

Різні трактування суті прибутку і ренти не викликали у Сміта сумнівів, він використовує з різною метою: то для підтвердження тези про працю, як основне мірило вартості, то для аналізу розподілу реалізованої мінової цінності товару між основними класами буржуазного суспільства.

Сміт бачив відмінності в родючості і місцерозcташуванні ділянок землі і аналізував Їх вплив на величину ренти. Розглядає він також залежність ренти від капіталовкладень. Проте у Сміта немає розуміння понять диференційної і абсолютної ренти. Разом з тим він визначає монопольну ренту (хоч і не вжи­ває цього терміну), яка виникає тоді, «коли кількість землі, яка може бути при­стосована під яку-небудь особливу культуру, занадто незначна для задоволен­ня дійсного попиту»^. Оплачує її споживач.

Вчення про продуктивну й непродуктивну працю.

Сміт, на відміну від попередників, не обмежується галузевим визначенням продуктивної й непро­дуктивної праці. У нього продуктивною є будь-яка праця, незалежно від того, де вона застосовується. Проте у Сміта визначається ієрархія галузей стосовно їх продуктивності. На перший план він ставить сільське господарство, потім промисловість і торгівлю. Але не це головне в його вченні про продуктивну й непродуктивну працю.

Сміт визначає продуктивну й непродуктивну працю не лише залежно від того, де вона застосовується, а й від того, що вона виготовляє. В нього є два підходи до визначення продуктивної й непродуктивної праці. Перший підхід — ціннісний. Продуктивною працею є та, що створює цінність. Непродуктивна праця цінності не створює. Так, праця мануфактурного робітника додає цінність матеріалам, які вона обробляє. В той же час праця домашнього слуги нічому не додає цінності. На купівлю продуктивної праці витрачається капітал, а непродуктивної — доход.

Другий підхід у визначенні продуктивної й непродуктивної праці пов'язується з її матеріалізацією, уречевленням. Продуктивна праця — праця робітника, яка закріплюється і реалізується в якому-небудь предметі або товарі, що придатний на продаж. А праця слуги не закріплюється і не реалізується в товарах. Його послуги зникають в момент їх надання. Згідно з таким визна­ченням продуктивної праці вся сфера нематеріального виробництва оголошу­валась непродуктивною. До цієї сфери Сміт відносить діяльність держави, їі чиновників, церкву, армію, флот тощо.

Визначення продуктивної й непродуктивної праці Смітом є суперечливі. Якщо взяти простого товаровиробника, то він виготовляє товари, але не при­носить капіталісту прибутку. Отже, його праця за однією ознакою є продуктив­ною, а за другою — непродуктивною.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6 7

Читайте більше

Шляхи підвищення фінансової стійкості ТзОВ «Імперія жирів»
фінансовий стійкість прибуток рентабельність Одним з найбільш суттєвих наслідків переходу України до ринкової економіки стала поява нових механізмів господарювання, які ґрунтуються на принципах повної економічної самостійності підприємств, мінливості зовнішнього середовища, а також високої інт ...

Діагностика фінансово-економічного потенціалу підприємства
У нестабільному зовнішньому середовищі підприємства повинні спрямовувати свої зусилля на утримання конкурентної позиції на ринку. За таких умов вони змушені постійно шукати нові, більш ефективні методи господарювання, відшукувати наявні резерви розвитку, знаходити нові ринки збуту власної ...