Склад і класифікація об’єктів бухгалтерського обліку в комерційному банку.

Всі об’єкти бухгалтерського обліку в комерційному банку поділяють на чотири групи:

1) господарські засоби та їх розміщення (основні й оборотні);

2) ресурси (джерела утворення) господарських коштів;

3) функціональні обов’язки банку (статутна діяльність – процес здійснення послуг);

4) фінансові результати статутної діяльності.

До господарських засобів комерційного банку належать:

- грошові кошти;

- матеріальні цінності;

- дебіторська заборгованість (видані кредити);

- відвернуті кошти.

Кожна з названих груп засобів має певний склад.

Так, до грошових коштів належать:

- грошові кошти в касі банку – готівка в вигляді національної валюти (гривні) та в валюті іноземних держав (долари США, німецькі марки тощо);

- кошти на кореспондентських рахунках, що зберігаються в НБУ та в інших банках на правах кореспондентських відносин у національній валюті або валюті іноземних держав, розміщеної в банках країни або в банках іноземних держав;

- кошти, вкладені в цінні папери (акції, облігації, векселі,

зобов’язання державної скарбниці, сертифікати тощо);

- кошти на зервному рахунку в НБУ.

Другу категорію господарських засобів банку становлять матеріальні цінності (майно), тобто:

- основні засоби – предмети, що мають тривалий термін експлуатації – більше одного року. Для відшкодування їхньої вартості банк щомісячно нараховує знос (амортизацію) з включенням його суми в видатки. Норми зноси встановлюються державою, вони єдині для всіх підприємств та установ;

- нематеріальні активи – вартість права користування землею, водою, будовами, приміщеннями, ліцензіями, патентами, маркетинговими послугами, програмним продуктом і т.і. ЇІхня вартість відшкодовується також частинами, що включаються в видатки банку через нарахування зносу, норми якого встановлюються банком самостійно;

- малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП);

- господарські матеріали – запасні частини, папір, бланки, канцелярські товари, фарба тощо; списуються ті включаються до складу видатків банку по мірі використання в сумі фактичних витрат на їхнє придбання.

Далі, третю групу господарських засобів становить дебіторська заборгованість, тобто кошти, які винні банкові його позичальники. Ці суми звичайно мають чималу питому вагу в господарських засобах банку й свідчать про обсяг наданих ним кредитів. Наявність кредиторської заборгованості забезпечує надходження коштів в дохід банку і отримання прибутку. Дебіторскька заборгованість належить до поняття “вартість, що самозростає”, позаяк видані кредити (позики) повертаються й погашаються позичальником з відсотками. Кредити поділяються на:

- короткострокові й довгострокові позички, видані клієнтам;

- міжбанківські кредити, видані іншим банкам;

- споживчий кредит, виданий фізичним особам;

- інші види позичок.

Також у складі дебіторсбкої заборгованості можуть бути присутні суми, видані в підзвіт, або суми перерахованих авансів, переплат або помилково списані НБУ.

Ще однією групою банківських коштів, що належать до його основних засобів, є відвернуті кошти, тобто суми, вже використаного прибутку в вигляді податків з прибутку, сум утворених фондів економічного стимулювання тощо. Вони накопичуються впродовж звітного періоду й згодом використовуються при обчисленні нерозподіленого прибутку (по закінченні року).

Всі вищезгадані кошти становлять активибанку.

Як зазначено на початку даної роботи, другою групою об’єктів бухобліку в комерційному банку є ресурси банку, які являють собою джерела утворення його господарських засобів. Ресурси поділяються на два види:

- власні ресурси;

- залучені ресурси.

Власні ресурси належать банкові, точніше його суб’єктам - власникам майна банку (засновникам, пайовикам) і складаються з наступних складових:

статутний фонд (капітал) – сума вкладень, зроблених акціонерами чи сума пайових внесків засновників, що визначається в момент утворення (реєстрації) банку, записана в його статуті й фактично внесена ними. Статуний капітал (його розмір) може змінюватися в результаті збільшення сум засновницьких внесків, випуску додаткових акцій, прийняття нових пайовиків або їхнього виходу при обов’язковій переєстрації фонду. Внески у статутний фонд банку дозволяється робити не тільки грошовими коштами, а й основними засобами;

прибуток – перевищення сум доходів над видавтками. В банківському бухобліку розрізняють балансовий і чистий прибуток. Банківський прибуток підлягає оподаткуванню. Чистий прибуток залишається в розпорядженні банку і утворюється як різниця між сумою балансового пибутку й сумо. Податку з прибутку;

резервний фонд – кошти, що утворюються в результаті рентабельної роботи банку, адже він формується за рахунок прибутку. Цей фонд використовується для покриттЯ збитків, видатків, платежів, непередбачених і не врахованих у кошторису видатків банку. Резервний фонд використовують також на сплату дивідедів по привілейованих акціях, по яких встановлено обов’язковий фіксований дохід (в разі відсутності в банку прибутку для цих сплат).

Читайте більше

Особливості оподаткування бюджетних установ
Актуальність роботи. Діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків ґрунтується на застосуванні широкого арсеналу інструментів, знання яких необхідні, з одного боку, майбутнім фінансистам підприємницьких структур для нарахування і сплати податків, з іншого - майбутнім фахів ...

Інвестиції у формі капітальних вкладень
Капітальні вкладення - інвестиції в основний капітал, зокрема видатки нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, проектно-пошукові роботи, будівельно-монтажні роботи щодо спорудження будинків та споруд й комунікацій до них та інші витрати кап ...