Роль та місце Пенсійного фонду в фінансовій системі України

Фінансова система

- це комплекс окремих елементів, які входять до фінансів (бюджети, централізовані цільові, страхові фонди, державний кредит, недержавні страхові фонди), фінанси підприємств та ін., взаємодія між якими приводить до появи нових функцій фінансових відносин, цілісність яких забезпечується єдиними організаційно-правовими нормами на всій території держави.

Фінансова система, її структура залежить від соціально-економічного ладу державного устрою в країнах. Кожна з країн має свою фінансову систему. У колишньому СРСР вона складалася з фінансів державних, колгоспно-кооперативних підприємств і організацій, з централізованих цільових фінансових фондів. Загальнодержавні централізовані фінансові фонди включали державний бюджет, державне соціальне страхування, державне майнове й особисте страхування. Складовим елементом цієї системи був також державний кредит. Ця відносно проста структура фінансової системи відповідала соціально-економічному укладу, наявному в СРСР.

Утворення на теренах СРСР самостійної української держави викликало потребу формування власної фінансової системи, яка б відповідала новим соціально-економічним умовам, сприяла б динамічному розвитку економіки та підвищенню добробуту населення. Протягом 90-х р. р. минулого століття в Україні така система вибудовувалася, а на початку XXI ст. була в основному сформована. За своєю суттю та структурою вона відрізняється від попередньої як за джерелами формування фінансових фондів, так і за напрямами їх використання. На відміну від фінансової системи колишнього СРСР, яка ґрунтувалася переважно на фінансових ресурсах суспільного сектора виробництва, в Україні фінансовою базою державних доходів є приватний сектор економіки, доходи громадян України.

Структура сучасної фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України, її можна представити за схемою, яка наведена на рис.1.2.1 При цьому пенсійна система представлена як на рівні державних централізованих фондів цільового призначення, так і на рівні добровільних пенсійних фондів.

На всіх етапах розвитку суспільства важливою складовою соціальної політики держави було і залишається пенсійне забезпечення громадян.

Особливого значення дана проблема має на сучасному етапі, коли мова йде про докорінне реформування пенсійної реформи.

Основними напрямами її вдосконалення є здійснення заходів щодо мобілізації грошових надходжень до Пенсійного фонду, створення триєдиної системи пенсійного забезпечення. За цих умов поряд з державною обов’язковою системою соціального забезпечення доцільно створити як систему обов’язкових персоніфікованих накопичень громадян, так і недержавне пенсійне забезпечення. Всі ці питання потребують наукового обґрунтування що до подальшого вдосконалення та системного комплексного аналізу нині існуючої пенсійної системи.

Проблема пенсійного забезпечення в різних її аспектах досліджувалась багатьма вченими та фахівцями. Вагомий внесок в її наукову розробку внесли Л. Тікаченко [27], П. Філіпчук [32], В. Рудик [21], Г. Третьякова [31], А. Загородній [14], В. Толуб’як [30], Л. Батченко [11] та інші дослідники.

В Україні спостерігається тенденція зростання державних витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення населення. В 2000 році сума видатків із бюджету становила 5985,2 млн. грн., в 2005 році зросли до 39940,2 млн. грн., а в 2010 році на соціальний захист та соціальне забезпечення було виділено 64 086,5 млн. грн.

Таблиця №1.2.1

Державні витрати на соціальний захист та соціальне забезпечення населення в Україні

¹

Читайте більше

Державний кредит та державний борг
На сьогоднішній день видатні вчені всього світу досягли надзвичайно великого розвитку фінансової системи, ідеально вивчивши всі сторони, аспекти, принципи, методи функціонування та покращення її діяльності. Великим досягненням економіки є виникнення державного боргу та державного кред ...

Застосування акредитиву в мiжнародних формах розрахункiв
Форми безготівкових розрахунків розрізняються між собою видом застовуваних розрахуноквих документів та порядком їх обігу. На сьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, ...