Меню сайта

Податок на землю

Податковий кодекс України не вніс кардинальних змін до порядку справляння плати за землю, хоча без деяких змін не обійшлося. Як і раніше плата за землю включає дві складові - земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності. Платниками залишилися власники та користувачі земельних ділянок (паїв), а також орендарі.

Стаття 269. Платники податку

.1. Платниками податку є:

.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

.1.2. землекористувачі.

Стаття 270. Об'єкти оподаткування

.1. Об'єктами оподаткування є:

.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Стаття 271. База оподаткування

.1. Базою оподаткування є:

.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Стаття 272. Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження).

.1. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

.1.1. для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

.1.2. для багаторічних насаджень - 0,03.

.2. За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті.

Стаття 273. Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження)

.1. Податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається податковим законодавством.

.2. Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюються:

.2.1. за сільськогосподарські угіддя - відповідно до статті 272 цього Кодексу;

.2.2. за ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, - відповідно до статей 276 і 280 цього Кодексу.

Стаття 274. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)

.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Стаття 275. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

.1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

275.2. У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, зазначених у пункті 275.1 цієї статті, застосовуються такі коефіцієнти:

.2.1. на південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3;

.2.2. на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

.2.3. на західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

.2.4. на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2;

.2.5. у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських;

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6

Читайте більше

Страхування відповідальності позичальників за неповерненя кредиту
У взаємному зв’язку між кредитором і позичальником предмет їх спільного інтересу - кредит – породжує різні правничо-економічні ситуації: для боржника – зобов‘язання повернути позичені ресурси , а для кредитора право вимагати їх повернення у попередньо узгоджених обсязі і терміні. Неви ...

Удосконалення системи оплати праці персоналу підприємства
Основне значення системи оплати праці − полягає в тому, щоб стимулювати виробничу поведінку співробітників компанії, направивши їх на досягнення стратегічних завдань, що стоять перед нею, іншими словами, з'єднати матеріальні інтереси працівників із стратегічними ...