Доходи бюджету можуть формуватися на основі чотирьох методів централізації коштів:
· перший метод: це пряме вилучення доходів з державного сектора.
· другий: одержання доходів від державних угідь, майна й послуг.
· третій: перерозподіл доходів серед юридичних і фізичних осіб за допомогою податків (податковий метод).
· четвертий: залучення позичок, кредитів.
Перший метод формування доходів бюджету.
У державному секторі сама держава здійснює підприємницьку діяльність і як підприємець, воно має право на одержання підприємницького доходу - прибутку. Але певні права на цей прибуток має й колектив підприємства. Тому практично ніколи весь прибуток державного сектора не вилучається в бюджет. При цьому у взаєминах державних підприємств із бюджетом може використатися як пряме вилучення доходів ( шляхом платежів і прибутку), так і оподаткування прибутку на загальних підставах.
В умовах ринкової економіки, коли переважає приватний сектор, держава вилучає лише податки, у той час як в умовах адміністративної економіки переважає пряме вилучення доходів у бюджет.
В Україні нині надходження від державного сектора незначні. Це пояснюється двома причинами:
· перша причина: держава, як правило, працює в непривабливі для приватного бізнесу сферах діяльності.
· друга причина: діяльність державних підприємств носить, як правило, неприбутковий характер, і вона спрямована на виробництво необхідних регіону певних товарів або послуг, а не на одержання прибутку.
Сутність другого методу полягає в тому, що доходи від державних угідь, майна й послуг формуються залежно від обсягів власності держави. Всі вгіддя, надра, корисні копалини належать державі, а виходить, і доходами від їхнього використання є платежі за ресурси, а саме: лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за використання надр при видобутку корисних копалин. Разом з тим надходження від державної власності в Україні мінімальні й становлять близько 2 відсотків від загального обсягу надходжень у бюджет.
Третій метод, податковий метод, він формує доходи в бюджет, а через них перерозподіляє доходи юридичних і фізичних осіб. Причому пряме вилучення доходів у державному секторі може здійснюватися тільки на підставі законів.
І четвертий, позичковий метод, що формує доходи в бюджет на поворотній основі. Як правило, основу бюджету становлять податки (95-98 %), а позички лише 2-5%.
Крім реальних доходів бюджету, які формуються на основі перерахованих вище методів, держава може використати для виконання бюджету емісійний дохід. Але в період емісії інфляція збільшує грошову масу, а реальна вартість фінансових ресурсів не змінюється, що й призводить до економічної кризи в країні.
Внутрішніми джерелами формування доходів бюджету виступають:
· створений валовий внутрішній продукт (ВВП)
· національне багатство (накопичені матеріальні цінності й розвідані природні ресурси). Національне багатство повинне використатися тоді, коли не вистачає ВВП або є певний надлишок природних ресурсів.
Що стосується зовнішніх джерел формування доходів бюджету, то вони можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Зовнішні характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть формуватися на основі таких методів як:
· прямий перерозподіл (наприклад, репарація);
· міжнародний кредит;
· оподатковування експортно-імпортної діяльності (митні платежі);
· валютне регулювання (відхилення встановленого курсу валют від реального їхнього співвідношення);
· ціновий механізм (у світі склався певний масштаб цін на товари, що призводить до міжнародного перерозподілу ресурсів, деяким державам не вигідно провадити ряд товарів і вони охоче їх купують в інших країнах, де виробництво цих товарів обходиться дешевше).
Загальнодержавні податки та їх значення для бюджету
Тема
“Загальнодержавні податки та їх значення для бюджету”, являється дуже
актуальною на сьогоднішній день, бо в умовах перехідної економіки і створення
ринкового середовища бюджет залишається важливим інструментом управління і
формування фінансової політики держави.
Побудова
моделі ...
Вексельний обіг і перспективи його розвитку в Українi
Жоден з
інструментів сучасного фінансового ринку, крім, природно, самих грошей, у всіх
численних проявах їх економічних функцій, не може зрівнятися за своєю історією
і значенням з векселем. Власне, розвиток вексельного обігу певною мірою
обумовив перетворення всіх грошових розрахунків у ...