Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
До складу державних капітальних вкладень входять:
- будівельно-монтажні роботи;
- проектно-пошукові роботи;
геолого-розвідувальні роботи;
придбання устаткування й інвентарю;
інші капітальні роботи
По джерелах фінансування державні капітальні вкладення діляться на централізовані й децентралізовані.
Централізовані капітальні вкладення мають такі джерела фінансування:
кошти Державного бюджету;
кошти місцевих бюджетів;
- державні цільові фонди (інвестиційний, інноваційний і інші);
- державні позики.
Децентралізовані капітальні вкладення фінансуються за рахунок:
- власних коштів державних підприємств (амортизаційних відрахувань і чистого прибутку);
- коштів міністерств і відомств;
позики комерційних банків;
емісії акцій і т.д.
По формах відтворення державні капітальні вкладення діляться на:
нове будівництво;
- розширене виробництво;
- реконструкцію;
технічне переоснащення.
Видатки на фінансування капітальних вкладень здійснюються з бюджету розвитку відповідних бюджетів у межах затверджених сум через розпорядників коштів у міру надходження доходів. За умови невиконання дохідної частини відповідного бюджету видатки на капітальні вкладення фінансуються по залишковому принципі.
Приватні інвестиції направляються в ті галузі виробництва, які мають високий прибуток, або є гарантія, що впровадження в них новітніх технологій дасть можливість одержати високі прибутки. Державні інвестиції направляються, як правило, на пріоритетні напрямки розвитку виробництва через бюджет або довгострокові кредити.
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної політики.
Сутність державного регулювання інвестиційної діяльності полягає в наступному:
- керуванні державними інвестиціями;
- регулюванні умов інвестиційної діяльності;
контролі за її здійсненням всіма інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності.
Керування державними інвестиціями здійснюють державні й місцеві органи влади й керування. Сюди включають планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.
Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється за допомогою наступних важелів:
- системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподатковування, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту Верховною Радою України може вводитися диференціальний податок на інвестиції;
- проведення кредитної й амортизаційної політики, у тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування;
надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенції, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
державних норм і стандартів;
антимонопольних заходів;
роздержавлення й приватизації власності;
визначення умов користування землею, водою й іншими природними ресурсами;
політики ціноутворення;
проведення експертизи інвестиційних проектів;
Механізм економічного зростання в ринковій економіці
За досить короткий проміжок
часу, що минув з моменту оголошення України незалежною державою, вона
стикнулася з безліччю проблем, що зачепили практично усі сфери суспільного
життя країни. Та найголовнішою проблемою сучасної України, я вважаю, є її
теперішній економічний стан.
Макро ...
Оподаткування підприємства
Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з
моменту виникнення держави. Теорія оподаткування оформилася в останній третині
вісімнадцятого століття. Її творцем можна назвати шотландського економіста і
філософа А. Сміта.
З одного боку наука про податки - окрема галуз ...