Пенсійне забезпечення в державах з розвиненою ринковою економікою

Як показує світовий досвід, безболісних пенсійних реформ не існує. Практично всі країни, що почали процес перетворення, стикалися з невдоволенням населення. Протестами профспілок і складним перехідним періодом від старої системи до нової. Але в результаті держави, які провели вдалі реформи, вже підвищують пенсії своїм громадянам. А ті, хто не зважиться на радикальні кроки зараз, змушені будуть робити їх пізніше, але з великими втратами.

Одна з перших на серйозні перетворення зважилася країна, що живе за моделлю так званого «капіталістичного соціалізму», − Швеція. Високі (майже в половину доходу найманого працівника) податки дали їй можливість ще з середини 1960-х років побудувати систему максимального соціального захисту своїх громадян. Безкоштовна медицина і освіта доповнювалися високою пенсією (максимум-60% від заробітку) після 30-ти років робочого стажу для чоловіків і жінок. При цьому кожен швед отримував право обраховувати свою пенсію з урахуванням 15 років роботи з найвищим доходом. Усе було добре до середини 1980-х років, коли вперше постало питання про реорганізацію пенсійної системи. Причина − демографічна проблема: через зростання тривалості життя і падіння народжуваності накопичень пенсійних фондів на забезпечення виплат у колишньому обсязі не вистачало.

На відміну від України, Швеція на той час була в хорошій економічній формі і не переживала тих кризових явищ, з якими зараз зіткнулися ми. Це дало змогу розтягнути реформу на 15 років, розпочавши з дискусій та роз’яснювальної роботи і завершивши остаточною перебудовою всього пенсійного механізму. Перші обговорення реформи припали на середину 1980-х років. У 1984 році була створена державна комісія для вивчення системи соціального забезпечення. Робота комісії тривала до кінця 1980-х. Її висновок свідчив: якщо нічого не міняти, до 2020 року система пенсійного забезпечення Швеція обов’язково наразиться на непереборні фінансові труднощі. У 1994 році публічне обговорення реформи лише розпочалося, а вже в 2001-му році шведи отримували пенсію за новою схемою.

Фінансову основу пенсії в цій країні тепер складають щомісячні відрахування у розмірі 18,5% від зарплати, 16% з яких ідуть на рахунок накопичувальної пенсії і використовуються для виплат старшим поколінням. Отримані кошти рівномірно розподіляються серед усіх шведських пенсіонерів, 2,5% пенсійних внесків, що залишилися, перекладаються на умовно-накопичувальні рахунки (УНС). Найманий співробітник має право на свій розсуд розмістити їх в одному з 800 пенсійних фондів із мінімальною прибутковістю 3% річних. Інвестиції ПФ жорстко регулюються, зокрема діють обмеження на інвестиції в нерухомість або прямі позики.

Цікаво, що шведи відмовилися від чіткого пенсійного віку. Починаючи з 61 року, жителі країни можуть претендувати на виплати зі своїх персональних рахунків. Отримати повноцінну пенсію із загального соціального казана вони мають право з 67 років. Держава заохочує пізніший вихід на пенсію, підвищуючи її приблизно на 10% за кожен рік, що людина пропрацювала після 65 років.

На відміну від Швеції, якій зміни були необхідні насамперед з демографічних причин, Польща позбавилася спадщини соціалістичних часів. До того ж, позбавлялася так, як проводила й решту своїх економічних реформ − у режимі шокової терапії. Фактично країна нічого не реформувала. Вона відмінила стару пенсійну систему і запровадила нову.

Зараз працедавець і найманий працівник відраховують у пенсійну систему в рівній пропорції 19,5% зарплат. 12% внеску надходить до системи соціального страхування, яка перебуває у віданні Управління соціального страхування (ZUS − Zaklad Ubezpieczen Spolecznych). 7,5% працівник переказує на накопичувальний рахунок відкритих пенсійних фондів. Якими управляють приватні компанії. Громадяни мають право обирати фонд самостійно й змінювати його, якщо їм щось не сподобалося.

Досягнувши пенсійного віку, жителі Польщі отримують гарантовану мінімальну пенсію ($235), якщо їхній трудовий стаж становить 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.

На відміну від демографічних проблем Швеції і ломки соціалістичної спадщини Польщі, пенсійна реформа в Болгарії − це вимушений захід для порятунку держбюджету.

Наприкінці 2010 року перламент країни прийняв низку законів, зокрема зміни в Кодексі соціального страхування. Відповідно до плану реформи. З 1 січня 2011 року на 1,8% зріс розмір страхових внесків. При цьому їх розподіл між працівниками і працедавцями в співвідношенні 40:60. Уже з наступного року збільшується необхідний для здобуття пенсії трудовий стаж − з нинішніз 34 для жінок і 37 років для чоловіків до, відповідно, 37 і 40 років. Збільшення буде поступовим − по 4 місяці щороку до 2020-го. А з 2021 року підвищуватиметься і вік для виходу на пенсію: до 63 для жінок і 65 для чоловіків. Буде скасована друга інвалідна пенсія, а також змінений механізм індексації.

Утім, для тих, кому важливі не гроші, а відпочинок, збережеться можливість піти на пенсію в 65 років, якщо бракуватиме 3-х років необхідного стажу. Але при цьому пенсія зменшиться на 2,4% за кожен рік, що не вистачає до повного стажу. А от працюючі пенсіонери отримуватимуть надбавку до пенсії у розмірі 3% за кожен відпрацьований додатково рік, але вже після того, як припинять працювати[20].

Читайте більше

Удосконалення системи оплати праці персоналу підприємства
Основне значення системи оплати праці − полягає в тому, щоб стимулювати виробничу поведінку співробітників компанії, направивши їх на досягнення стратегічних завдань, що стоять перед нею, іншими словами, з'єднати матеріальні інтереси працівників із стратегічними ...

Фінансування санації за рахунок зовнішніх джерел
У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства перебуває сьогодні багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов’язання. Існування будь-якої незамкнутої системи пере ...