Меню сайта

Класифікація інституційних інвесторів

За своїм юридичним статусом інституційні інвестори можуть бути розподілені на ті, які створені у вигляді юридичної особи і ті, які існують як фонди грошових коштів. Даний момент дуже важливий з точки зору необхідності залучення професійних учасників ринку, які будуть здійснювати управління активами. Тому пайові інвестиційні фонди, а також недержавні пенсійні фонди хоча і залучають грошові кошти, але управління ними буде покладено на компанію з управління активами (або інших суб’єктів, які мають на це право згідно з діючими законодавчо-нормативними актами).

Як все зазначалось вище (табл. 1), на діяльність інституційних інвесторів можуть накладатись обмеження, які стосуються напрямів інвестування грошових коштів, у тому числі на обсяги їх вкладень в ті чи інші види активів. Тому самі інституційні інвестори можуть бути розподілені за напрямами інвестування на ті, що інвестують переважно в цінні папери з обмеженнями (ІСІ невенчурного типу), у цінні папери та інші активи з обмеженнями (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, венчурні ІСІ), у фінансові активи без обмежень (банки). Важливим аспектом напрямів інвестування є наявність інвестиційної декларації, в якій в тому числі визначені інвестиційні активи.

Самі інвестиції можуть мати різні строки. Це обумовлюється строковістю коштів, які є розпорядженні інституційних інвесторів. Наприклад, банки і ризикові страхові компанії переважно здійснюють короткострокові вкладення, у той час як страхові компанії зі страхування життя орієнтовані на середньостроковий та довгостроковий часовий горизонт, а недержавні пенсійні фонди здійснюються інвестиції переважно в активи із тривалим строком обертання. З цим пов’язана і загальна частота прийняття управлінських рішень інституційними інвесторами при управлінні сформованими портфелями фінансових активів. Їх діяльність може бути активною, пов’язаною з постійним коригуванням складу портфелю залежно від змін у цінах активів; активно-пасивною, коли зміни портфелю відбуваються лише за умови коливань і подій, які впливають на ринкову кон’юнктуру; пасивною, коли сформований портфель майже не підлягає перегляду.

Така політика управління в більшості випадків визначається схильністю до ризиків як самих інституційних інвесторів, так і тих осіб, які передають свої кошти в управління. Тому інституційних інвесторів можна вважати консервативними, тобто не схильними до ризиків (найчастіше недержавні пенсійні фонди і страхові компанії за страхування життя); поміркованими, які формують портфелі із середнім рівнем ризику (ризикові страхові компанії, ІСІ, банки); агресивними, які схильні приймати значні ризики з метою отримання максимально можливих прибутків (ІСІ окремих видів, особливо венчурні).

Одна з ознак, яка використовується для класифікації інвесторів у цілому, може бути застосована і до інституційних інвесторів, а саме - мета інвестування. Виходячи з цього їх можна поділити на ті, цільовими орієнтирами яких є отримання прибутку, збереження реальної вартості фінансових активів, управління ними.

Залежно від місця своєї реєстрації інституційні інвестори можуть бути внутрішніми і зовнішніми, а за місцем здійснення інвестицій - глобальні, регіональні і локальні.

Ще одним поділом інституційних інвесторів можна вважати регулятор, який здійснює моніторинг за їх діяльністю. У практиці українського фінансового ринку діяльність банків регулюється Національним банком України, інститутів спільного інвестування - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, страхових компаній і недержавних пенсійних фондів - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Виходячи із наведених характеристик і ознак інституційних інвесторів можна здійснити їх узагальнену класифікацію, яка представлена в табл. 3.

Таблиця 3

Класифікація інституційних інвесторів (розроблена автором)

№ з/п

Класифікаційна ознака

Характеристика інституційного інвестора

1

За характером діяльності

- інвестиційні компанії; - інвестиційні фонди; - страхові компанії; - недержавні пенсійні фонди; - банки

2

За способом залучення капіталу

- шляхом емісії цінних паперів (ІСІ); - шляхом надання послуг (ризикові страхові компанії); - шляхом залучення коштів на контрактній основі (страхові компанії зі страхування життя, недержавні пенсійні фонди); - інші (банки)

3

За суб’єктами, від яких надходять кошти

- індивідуальні інвестори; - корпоративні інвестори

4

За джерелами фінансових ресурсів

- власні; - позикові; - залучені; - резерви

5

За пріоритетністю інвестиційної діяльності

- первинні (ІСІ); - вторинні (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, банки)

6

За юридичним статусом

- створені у вигляді юридичної особи; - створені у вигляді фондів грошових коштів (ПІФ)

7

За строковістю вкладень

- короткострокові; - середньострокові; - довгострокові

8

За напрямами інвестування і обмеженнями

- переважно в цінні папери з обмеженнями; - у цінні папери та інші активи з обмеженнями; - інші фінансові активи без обмежень

9

За частотою прийняття управлінських рішень

- активні; - активно-пасивні; - пасивні

10

За схильністю до ризиків

- агресивні; - помірковані; - консервативні

11

За цільовим характером діяльності

- отримання прибутку; - збереження коштів; - управління коштами

12

За резидентністю

- внутрішні (резиденти); - зовнішні (нерезиденти)

13

За місцем здійснення інвестицій

- глобальні; - регіональні; - локальні.

14

За регулятором

- регулюються Національним банком України; - регулюються Національної комісією з цінних паперів та фондового ринку; - регулюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України

Перейти на сторінку: 1 2

Читайте більше

Бюджетний менеджмент
Бюджет відображає масштаби державної діяльності й водночас обмежує її, оскільки, це кошти, що надходять у розпорядження держави і визначають її фінансовий стан. У ньому зосереджуються грошові фонди суспільного користування, що перебувають у віданні органів державної влади і витрачаються ...

Дослідження конкурентоспроможності продовольчих товарів
На сучасному етапі під терміном “товар” розуміють весь комплекс матеріальних та нематеріальних властивостей, до яких належить упаковка, колір, ціна, престиж виробника та роздрібного торгівця, тобто все те, на що звертає увагу покупець, шукаючи товар для задоволення власних потреб і бажан ...