Меню сайта

Нормативно-правові засади діяльності системи державного фінансового моніторингу України

Рівень життя суспільства має пряму залежність від виконання цим суспільством законів. Але на державних органах лежить більша відповідальність за дотриманням законів., адже вони є середовищем, де закони та нормативи готуються. Від якості законотворчості, якою є як відповідність її викликам сьогодення ,так і здатність попередити наступні випробування, яки постануть перед суспільством, залежить не тільки якість функціонування держави, так й рівень розвитку суспільства. Якщо мова йде про економічні закони, то від їх якості залежить рівень економічного розвитку суспільства - тобто й рівень життя кожного окремого громадянина.

Законотворчість у сфері фінансового регулювання знаходиться у постійному опрацюванні, бо змінюються умови у яких функціонує фінансова система, з’являються нові шахрайські схеми, технологічний розвиток приносить нові можливості як для скоєння злочину так і для його попередження.

Система фінансового моніторингу України, яка складається із органів державного моніторингу, Спеціального Уповноваженого Органу (Держфінмоніторінг) та суб’єктів первинного моніторингу (банки, інші фінансові структури, юридичні та фізичні особи, в разі якщо вони підлягають фінансовому моніторингу) в своїй діяльності спирається на такі закони та нормативні акти :

. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 21 травня 2010 року;

. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року зі змінами від 6 лютого 2003 року і 22 травня 2003 року;

. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року зі змінами від 6 лютого 2003 року;

. Сорок рекомендацій Групи розробки фінансових методів боротьби з відмиванням грошей (FATF), введених в дію спільною постановою КМУ і НБУ від 28 серпня 2001 року № 1124;

. «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою Правління НБУ 14 травня 2003 року № 189;

. Внутрішніх інструкцій та положень суб’єктів первинного моніторингу.

Методика боротьби з відмиванням ґрунтується щонайменше на трьох правових частинах: кримінально-правовій, економіко-правовій та адміністративно-правовій. При цьому сукупність зазначених методів і засобів охоплює максимально можливі сфери соціальної діяльності, спрямованої на протидію та боротьбу з відмиванням кримінальних доходів.

Основні заходи у сфері запобігання й протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, спрямовані на боротьбу з фінансуванням тероризму, регулюються Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 р.

Саме в цьому документі висвітлені функції, права та обов’язки всіх суб’єктів системи фінансового моніторингу на двох її рівнях, а також порядок здійснення процесу фінансового моніторингу.[1,136]

Також, цим законом визначаються основні принципи та поняття, що стосуються питання протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансування тероризму. Тобто визначається, що:

доходи

- це будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а так само включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній;

суспільно небезпечне протиправне діяння

, що передує легалізації (відмиванню) доходів, - діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк три і більше років (за винятком діянь, передбачених ст. 207, 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, і за таке саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України, та внаслідок вчинення якого є незаконно одержані доходи;

легалізація

(відмивання

) доходів

- вчинення дій, визначених ст. 2 Закону, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів;

фінансова операція

- будь-яка операція, пов'язана зі здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема:

внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу);

переказ грошей з рахунку на рахунок;

обмін валюти;

надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів;

Перейти на сторінку: 1 2

Читайте більше

Страхування відповідальності позичальників за неповерненя кредиту
У взаємному зв’язку між кредитором і позичальником предмет їх спільного інтересу - кредит – породжує різні правничо-економічні ситуації: для боржника – зобов‘язання повернути позичені ресурси , а для кредитора право вимагати їх повернення у попередньо узгоджених обсязі і терміні. Неви ...

Склад і формування бухгалтерської звітності
Програма реформування бухгалтерського обліку в Україні передбачає збереження стабільності бухгалтерського обліку і створення умов для еволюційного його розвитку без руйнування накопиченого досвіду його ведення в народному господарстві. У 2000 році сталися принципові зміни в організ ...