Основи організації системи соціального захисту населення в Україні

Перш ніж розпочати дослідження форм соціального захисту, буде доцільно визначити, що ж являє собою поняття соціального захисту. Слід одразу ж зазначити, що різні вчені детермінують соціальний захист по різному [рис. 1.2]. Так, наприклад, М.Ф. Головатий у термінологічному словнику визначає соціальний захист як "систему принципів, методів, законодавче встановлених державою соціальних гарантій, заходів і закладів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб населення" [6, с. 399]. У цьому ж словнику є і інше визначення: "соціальний захист - це певні види колективного забезпечення, мета яких - підтримання добробуту людей, а також безпосередня допомога особам у складних життєвих ситуаціях, запровадження превентивних механізмів, спрямованих на запобігання виникненню таких ситуацій" [6, c. 401-402].

Симигіна Т.В. у навчальному посібнику наводить таке визначення даного терміна: "соціальний захист означає сукупність соціальних і юридичних гарантій, метою яких є забезпечення державою для кожного члена суспільства реалізації його основних соціально - економічних прав, передовсім права на рівень життя, необхідний для нормального відтворення та розвитку особистості". [6, с. 404].

З економічної точки зору, соціальний захист - це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: від здорових до хворих, від багатих до бідних, від молодих до літніх [9]. На мою думку більш доречним визначенням соціального захисту є трактування Симгіна Т.В., повністю розкриває суть даного об’єкту дослідження.

Система соціального захисту населення спирається на такі принципи:

пріоритетності;

законодавчого визначення основних соціальних гарантій;

загальнодоступності і гарантованого рівня соціального забезпечення найнагальніших життєвих потреб для всіх громадян;

визначення рівня наданих гарантій на підставі соціальних нормативів;

законодавчого встановлення розподілу відповідальності між державою, роботодавцями та працівниками щодо забезпечення гарантій із соціального страхування;

забезпечення непрацездатному населенню рівня життя, який відповідає встановленому законом прожитковому мінімуму;

відповідності основних засад соціального захисту рівню соціально-економічного розвитку держави;

Право на соціальний захист і соціальне забезпечення гарантується ст. 46 Конституції України. При реалізації конституційного права на соціальний захист виникають відносини соціального забезпечення між державою та громадянами, суть яких полягає у наданні з боку держави гарантованого мінімуму засобів існування для забезпечення достатнього рівня життя.

У Конституції України, ст. 46, про соціальний захист сказано наступне:

"Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом." [1, ст. 46]. Тобто тут соціальний захист трактується як право громадян отримувати допомогу при настанні старості або непередбачуваних обставин, але відсутнє розуміння соціального захисту як дій, спрямованих на підтримку нормального рівня життя громадян, їх добробуту. Проте у Законі України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” з'являються такі категорії, як "державні соціальні гарантії", "державні соціальні стандарти" та ін., що означає формування законодавчого забезпечення права на достатній рівень життя громадян України.

Читайте більше

Податкові пільги і їх вплив на розвиток підприємства
Актуальність поданої теми полягає у розширеному розкритті ролі податкових пільг у розвитку підприємства. В першу чергу, потрібно звернути увагу що ж собою являє сама пільга. Пільга - це звільнення (повне або часткове) платника податків, що враховує його особливості, від сплати подат ...

Фінансові розрахунки
В останні роки у зв'язку з поступовим становленням ринкових відносин в економіці України знову, через багато десятиліть, з'явилася потреба в поширенні кількісних методів оцінки фінансових операцій. Причини цього очевидні: поява реально самостійних підприємств, становлення ринку капіталу, ...