Планування формування операційного прибутку

. Розроблена загальна політика керування прибутком підприємства. У процесі планування формування операційного прибутку повинна бути в першу чергу врахована: система стратегічних цілей формування прибутку підприємства, а також система розроблених окремих цільових показників (середньорічний темп зростання прибутку, коефіцієнти рентабельності і т.п.), конкретизованих по періодах їхньої реалізації (при необхідності в систему цих цільових показників на майбутній рік вносяться корективи за результатами проведеного аналізу).

Загальна політика керування прибутком підприємства встановлює як мети, так і найважливіші результативні показники планів формування операційного прибутку на майбутній рік, дозволяє пов’язати ці показники з загальною системою планів формування і використання прибутку підприємства.

. Розроблені приватні політики, пов'язані з формуванням прибутку підприємства. У процесі планування формування операційного прибутку підприємства повинні бути враховані:

цінова політика;

амортизаційна політика;

податкова політика.

Кожна з цих політик прямо чи опосередковано впливає на розмір маржинального, валового і чистого прибутку підприємства, а отже повинна враховуватися в процесі планування формування операційного прибутку.

. Розроблені плани операційної діяльності підприємства. Вихідними передумовами планування формування прибутку підприємства є наступні основні види планів операційної діяльності на майбутній період:

виробнича програма підприємства;

план операційних доходів підприємства;

план операційних витрат підприємства;

план податкових платежів підприємства.

Система цих планів дозволяє використовувати різні методи планового формування операційного прибутку і забезпечити взаємозв'язок всіх основних показників розвитку операційної діяльності підприємства в майбутньому періоді.

. Показники середньої норми прибутку на початок планового періоду. Орієнтуючись на внутрішні можливості формування операційного прибутку, варто враховувати також середні її показники, досягнуті в даній галузі і сформувалися на фінансовому ринку.

У якості середньогалузевої норми прибутку використовуються звичайно коефіцієнт валової чи чистої рентабельності реалізації продукції і коефіцієнт рентабельності операційних активів.

Як середню норму прибутку на фінансовому ринку використовують звичайно середню ставку депозитного відсотка на грошовому ринку.

Зазначені показники виступають мінімальними критеріями рівня формованого прибутку в процесі операційної діяльності підприємства на майбутній плановий період.

У процесі планування формування маржинального, валового і чистого прибутку підприємства використовуються різні методи.

Розглянемо зміст кожного з цих методів у порядку зростання їхньої складності.

1. Метод екстраполяції є найбільш простим методом планування формування операційного прибутку підприємства. Він заснований на результатах горизонтального (трендового) аналізу динаміки маржинального, валового і чистого операційного прибутку за ряд попередніх періодів і виявленні "лінії тренда", що поширюється і на плановий період. Разом з тим, цей метод планування операційного прибутку є найменш точним , тому що він не враховує зміни, що впливають на неї не тільки факторів зовнішнього середовища, але і факторів внутрішнього розвитку підприємства в майбутньому періоді.

Читайте більше

Сучасна світова фінансова думка
Фінанси - одна з небагатьох економічних категорій, яку досліджують майже всі напрями економічної науки (якщо визначати ці напрями з огляду на фінансові проблеми). Визначення фінансів як багатопланової категорії є стратегічним у їх вивченні. Найчастіше фінанси розглядаються через призму і ...

Сутність поняття «фінансова стійкість підприємства», її види та завдання аналізу
Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов життєдіяльності, розвитку й забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства. Саме фінансова стійкість підприємства характеризує ефективність операційного, фінансового та інвестиційного розвитку, містить необхідну інформаці ...