Торгівля продуктами у регіоні та проблеми формування ринку продовольчих товарів.

Розрахунок регіональних індексів цін у Північно-Східному екномічному районі відносно середніх значень по Україні за період з січня 1996 по грудень 1997 наведено в табл 6 (Додаток 4).

Вцілому Україні властивий дуже зачний ціновий градієнт для більшості продуктів харчування ( картопля – 63,3; молоко свіже – 119,1; свинина – 47,2; сир твердий – 49,3% тощо), що є доказом низької територіальної мобільності продовольчих ресурсів та невиправдано значних відмінностей у рівнях доходів населення різних регіонів країни. Проте, як видно з даних таблиці, ціни на продукти харчування у Сумській, Полтавській та Харківській областях мають невелике відхилення від середнього значення по Україні.

Методом здешевлення продукції та прискорення обігу коштів є розширення мережі фірмової торгівлі. Лише в Сумській області створено 152 фірмових магазини й кіос­ки, з них — 23 торгують м'ясопродуктами, 49 — молоко-продуктами, 25 — хлібом і хлібопродуктами, 22 — кон­сервною продукцією.

Важливим є питання про співвідношення вартості набору з 22 основних продуктів харчування та заробітної плати робітників і службовців по регіонах України. Це один з найважливіших індикоторів рівня життя населення з регіональног погляду. Розділивши середньомісячну заробітну плату на по регіонах на вартість продовольчого кошика за цінами торговельної мережі у відповідних регіонах за 1996 та 1997 рр., отримаємо результати, що представлені на Додатку 5. Аналіз продовольчих кошиків дає підстави стверджувати, що вищий рівень життя населення, порівнюючи із середнім в країні, характерний для Києва (3,7) та Донецької області (3,1), а найгірша ситуація в Закарпатській області (1,8). На фоні таких даних Північно-Східний економічний район займає досить високу позицію (2,8). Порівняння цих даних з підсумками 1996р. свідчить про стабільність місць регіонів у ранжуванні при загальній тенденції до незначного зростання купівельної спроможності населення.

Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, насе­лення ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товара­ми. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих то­варів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (нерідко низької якості), тим часом як для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.

Зокрема на ринку зерна склалася наступна ситуація. Як вже зазначалося, Північно-Східний економічний район має всі природні передумови для вирощування високоякісної пшениці та інших зернових культур. Та не зважаючи на це, у 1999р. імпорт зерна у регіоні для забезпечення населення хлібопродуктами склав 153 тис тон. (Полтавська обл. – 13 тис тон, Сумська обл – 40 тис тон та Харківська – 100 тис тон). Полтавська область має найменший показник іморту зернових в Україні, а Харківська – що ненайбільший. Ця диференціація, безумовно, пов¢язана з високим рівнем урбанізації та значної частки промисловості у господарстві Харківської області.

Розглянемо територіальні відмінності у рівнях споживання продуктів харчування. Аналіз показників споживання на душу населення по регіонах України в середньому за 1994-1996рр. (Таблиця 7 – Додаток 6) дозволяє встановити, що в межах країни існують значні міжрегіональні контрасти у рівнях споживання основних продуктів харчування.

Це дає підстави стверджувати, що в Україні відбівається об¢єктивний процес формування регіональних продовольчих ринків: територіальних частин національного продовольчого ринку.

Розвиток регіональних ринків у 90-х рр. супроводжується зростанням їх відносної автономності, що суперечить ідеї збалансованості розвитку національного продовольчого ринку. Останнього можливо досягти на шляхом споживання населенням регіону всіх вироблених на місці продовольчих ресурсів, а шляхом задоволення платоспроможногопопиту населення за рахунок продуктів харчування широкого асортименту і високої якості, вироблених у найсприятливіших за природними і соціально-економічними умовами районах і зонах з мінімальними витратамию

Але це, в свою чергу, передбачає відмову від адміністративних заборон на вивіз продовольчих ресурсів із регіонів та активне формування ринкової інфраструктури: мережі оптових рпродовольчих ринків у великих містах, регіональних агропромислових бірж (як універсальних, так і вузькоспеціалізованих з розміщенням останніх у районах високотоварного виробництва відповідних видів продукції), маркетингових служб, розвиток транспорту і зв¢язку, що сприятиме посиленню територіальної мобільності продовольчих ресурсів, збільшенню частки продукції, яка реалізується за прямими зв¢язками і цінами, які визначаються попитом і пропозицією.

Читайте більше

Облік, аналіз і аудит податку на додану вартість
Актуальність дослідження. Податок на додану вартість вважається найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів у більшості розвинених країн світу та країн з перехідною економікою. Сам факт його запровадження в Україні можна ...

Управління фінансами
Необхідність переходу в Україні до інформаційного суспільства ставить перед урядом завдання формування єдиного інформаційного простору (ЄІП) в державному управлінні. Для цього необхідно враховувати особливості функціонування всіх гілок влади державного управління, законодавчих процесів, ...