Шляхи вирівнювання доходів місцевих бюджетів

Обсяг міжбюджетних трансферів визначається на основі формульного розрахунку, окремі складові якого не мають сталої методики визначення, щорічно коригуються залежно від граничних показників зведеного бюджету, що в результаті формалізує процедуру фінансового вирівнювання, істотно послаблюючи її ефективність.

Механізм організації міжбюджетних відносин практично в усіх країнах світу не сьогоднішній день ґрунтується на засадах бюджетного регулювання. При цьому за основу беруться різні критерії, однак спільним для всіх держав є чисельність населення і податкоспроможність територіального колективу (табл. 3.2) [50, ст. 90-92].

Таблиця 3.2. Критерії фінансового вирівнювання у зарубіжних країнах

У науковій літературі описується коефіцієнтний аналіз ефективності політики горизонтального бюджетного вирівнювання, який базується на вихідних даних фінансового потенціалу території. Розроблена оціночна модель включає чотири основних етапи:

1. визначення коефіцієнта Джині, що характеризує рівень доходів місцевого бюджету на одну особу наявного населення (Кд);

2. розрахунок коефіцієнта Джині, який відображає суму видатків місцевого бюджету на одного жителя територіального колективу (Кв);

. порівняння отриманих значень коефіцієнтів (Кд-в = Кд - Кв);

. оцінка ефективності політики горизонтального вирівнювання на основі коефіцієнта ефективності трансфертів (Ке):

,

де В - валова додана вартість у розрахунку на одного життя.

Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише розмежуванням їхніх доходів і видатків, досягається за допомогою перерозподільних процесів в межах бюджетної системи.

Перерозподіл бюджетних ресурсів через державний бюджет України відображений на рис. 3.2.

Рис. 3.2 Перерозподіл бюджетних ресурсів

Недостатня ефективність горизонтального бюджетного регулювання є закономірним явищем, оскільки неможливо повною мірою врахувати всі без виключення фінансово-господарські інтереси територіальних колективів - суб’єктів бюджетного перерозподілу. Водночас, на наш погляд, ефективна політика фінансового вирівнювання має враховувати наступні об’єктивні його передумови.

По-перше, перерозподіл бюджетних потоків є обмеженим з огляду на негативний вплив на обсяги економічного зростання. Податки і трансфертна політика дестимулюють підвищення доходів і платниками податків, і розпорядниками трансфертів. Із збільшенням податків, що використовуються на фінансування трансфертів, платники податків втрачають будь-яке бажання працювати та заробляти і, навпаки, створюються стимули вкладати кошти у менш ефективні, але неоподатковувані види діяльності. Це слугує поштовхом до бартеризації та тінізації економіки. Крім того, знижуються стимули до заробляння грошей і в отримувача трансферту, оскільки його розмір зменшується із зростанням доходів. Отже, ні платники податків, ні отримувачі трансфертів в окресленій ситуації не працюватимуть належним чином і не зароблятимуть стільки, скільки могли б за відсутності трансфертних програм. Всі зазначені чинники стримують у підсумку економічне зростання й ведуть до падіння добробуту і тих, кому трансферти призначені, й усіх інших економічних агентів.

Читайте більше

Фінансовий аналіз формування та розподілу прибутку підприємства
Прибуток - це багатозначний термін. Приблизно п'ятдесят років тому американський економіст Френк Найт, видатний дослідник цієї проблеми, у своїй енциклопедичній статті опублікував наступний вислів: «Можливо, не один економічний термін або поняття не використовується в такому неймовірному ...

Міжбюджетні трансферти України
Однією з важливих передумов забезпечення комплексного розвитку бюджетної системи є формування дієвого фінансового механізму регулювання міжбюджетних відносин. Історично склалося, що рівень економічного розвитку областей, міст обласного значення та районів є різним. Для економічног ...