Міжнародний досвід врегулювання боргових проблем

Існує певна закономірність: чим економічно розвинутіша країна, тим більше державний кредит відтворює економічні, точніше кредитні, відносини держави з юридичними чи фізичними особами даної країни або, як їх називають, резидентами. В індустріальне розвинутих країнах порівняно незначна частка сукупного державного боргу відноситься на зовнішній борг, переважна частина державного боргу припадає на внутрішній.

Доходи, що їх здебільшого отримують уряди країн Заходу через систему державного внутрішнього боргу, стали другим після податків засобом і джерелом фінансування витрат держави. Розвиток державного кредиту, а отже, зростання державного боргу в цих країнах зумовлені факторами, найважливішими з яких є утворення перманентного бюджетного дефіциту, потреби в державних витратах для стабілізації економічного зростання, утримання й розвитку соціальної сфери, створення та функціонування місцевої господарської інфраструктури, побутового обслуговування (громадський транспорт, культура спорт, дозвілля), формування життєвого середовища та перспективного планування (розвиток міста, якість життєвого середовища, екологія, створенню засобів зв'язку та комунікацій) тощо. [13, с. 102].

Російська Федерація теж має велику складову внутрішнього боргу, і тому завданням бюджетної політики у сфері державного внутрішнього боргу полягають у подальшому зниженні вартості його обслуговування, нарощування ринкової складової боргу. У середньостроковій перспективі відповідно до необхідності мінімізації запозичень в умовах стійкого платіжного балансу було збільшено обсяг розміщення державних цінних паперів на внутрішньому ринку. Погашення внутрішнього боргу країни з кожним роком зростає. Це зумовлено збільшенням обсягу погашення боргу за кредитом, наданим Зовнішекономбанком за рахунок коштів Банку Росії, а також значним обсягом погашення зовнішніх облігаційних позик. Пріоритет надається випуску середньо - і довгострокових інструментів, зокрема за рахунок коштів пенсійних накопичень. Крім того, у 2009 році здійснили приватизацію майна, яке не використовувалося для виконання державою своїх функцій. Сума надходжень до федерального бюджету від приватизації майна становила 48,7 млрд. руб., що стало в свою чергу джерелом погашення державного богу на 3,5% за рік Загалом ситуація в російських державних фінансах зовні виглядає досить благополучно [10, с. 155].

Державний кредит Польщі охоплює зобов'язання сектору державних фінансів з таких категорій: емітованих цінних паперів, які є грошовими гарантіями; отриманих кредитів та позик; прийнятих депозитів; стягнених зобов'язань з бюджетних одиниць; на основі законів та судових рішень, виданих гарантій тощо. Розмір державного боргу жорстко регулюється в державі, і вразі потреби може бути покритим за рахунок коштів бюджету, тобто у бюджеті держави створюються цільові резерви для фінансування позик. Крім того, намагаються не опустити першопричини формування боргу - дефіциту державного бюджету, що може бути покритий надходженнями від продажу казначейських цінних паперів, коштів від приватизації майна Державної скарбниці, дефіциту бюджету держави з минулих років тощо [10, с. 103].

Досвід країн Азії та Латинської Америки 90-х років показує, що умовні зобов'язання держави є досить ризиковими і можуть покладати значні фінансові витрати на державний бюджет. З огляду на це, умовні зобов'язання держави повинні враховуватись у складі фінансових зобов'язань уряду і оцінюватись у поєднанні з іншими макроекономічними факторами, що генерують фінансові ризики. Згідно з «Керівництвом із статистики державних фінансів» МВФ, агреговані дані по всіх умовних інструментах повинні відображатися в обліку органів державного управління як довідкові статті. В Україні така вимога не виконується; умовні зобов'язання держави (крім наданих Урядом гарантій і зовнішніх боргів підприємств) не обліковуються і у відповідних звітах не відображаються; оцінка потенційного впливу умовних зобов'язань на стан державних фінансів не проводиться [18, с. 115].

Читайте більше

Сучасні форми та системи оплати праці
Робоча сила, як трактується в курсі економіки, - це сукупність фізичних і розумових можливостей людини, її здатність до праці. В умовах ринкових відносин «здатність працювати» робить робочу силу товаром. Але це не звичайний товар. Його відмінність від інших товарів складається в тому, що ...

Грошова система України
Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня. Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ і публікується в пресі. ...