Меню сайта

Підходи до класифікації змішаних витрат

Змішані витрати включають елементи як постійних, так і змінних витрат. Прикладами таких витрат є витрати на утримання та експлуатацію обладнання (витрати на плановий ремонт, що здійснюється незалежно від інтенсивності експлуатації обладнання та витрати, пов’язані із завантаженням обладнання), оплата за електроенергію (на загальні потреби і технологічні цілі), заробітна плата продавців (постійний оклад та комісійні з продажу).

Для аналізу змішані витрати необхідно ділити на постійні та змінні за даними бухгалтерського обліку.

Змінні витрати - витрати, величина яких змінюється із зміною обсягів виробництва та реалізації продукції. До складу таких витрат належать: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці; частина виробничих накладних розподілених витрат тощо.

Із зміною обсягу виробництва загальні змінні витрати зменшуються (збільшуються), одночасно на одиницю продукції вони залишаються незмінними.

Постійні витрати - витрати, величина яких не змінюється або змінюється несуттєво із зміною обсягів виробництва. До складу таких витрат належать витрати по сплаті орендних платежів; відсотки за користування кредитними ресурсами, амортизаційні відрахування, заробітна плата адміністративного персоналу, інші окремі види адміністративних та збутових витрат.

Розглядаючи поведінку змінних і постійних витрат, виділяють так званий релевантний період: структура витрат, сумарні постійні та змінні витрати незмінні лише в певному періоді за певної кількості продаж.

Виділяють 3 основні методи диференціації витрат:

) метод максимальної і мінімальної точки;

) графічний метод (статистичний);

) метод найменших квадратів.

Для побудови рівняння загальних витрат і розподілу їх на постійну та змінну частини за методом максимальної-мінімальної точки використовується наступний алгоритм:

. на підставі даних про обсяги виробництва та витрат обираються максимальні і мінімальні значення відповідно обсягів виробництва і витрат;

. визначається різниця в рівнях (максимальний і мінімальний) обсягів виробництва і витрат;

. визначається ставка змінних витрат на одиницю продукції діленням різниці в рівнях витрат за період (різниця між максимальним і мінімальним значенням) на різницю в рівнях обсягах виробництва за аналогічний період;

. визначається загальна величина змінних витрат на максимальний (мінімальний) обсяг виробництва множенням ставки змінних витрат на відповідний обсяг виробництва;

. визначається загальна величина постійних витрат як різниця між максимальними (мінімальними) витратами та змінними витратами;

. складається рівняння сукупних витрат, що відображає залежність змін загальних витрат на відповідний обсяг виробництва.

Графічний метод передбачає побудову графіку в прямокутній системі координат, який показує залежність витрат та виручки від кількості виготовленої продукції. По вертикалі відкладаються дані про витрати та виручку, по горизонталі - кількість одиниць продукції. Точка перетину прямих виручки і загальних витрат (сума постійних і змінних витрат) визначає поріг рентабельності

В основі застосування методу найменших квадратів покладено умову мінімізації суми квадратів відхилень вибіркових даних від тих, що визначаються оцінкою.

Читайте більше

Система органів, що контролює фінансово-господарську діяльність в Україні
Формування ринкової економіки в Україні розпочинається з відтворення ринкових інституцій, які існували лише в зародковому стані. На сучасному етапі радикальних реформ, що здійснюються в Україні, особливої важливості набувають питання вдосконалення управління, однією із найважливіших фу ...

Фінансові проблеми Пенсійного фонду України
Актуальність теми дослідження. Теоретичні та методологічні аспекти реформування та розвитку пенсійних систем, упровадження принципу накопичення в системи пенсійного забезпечення, в тому числі і в недержавному пенсійному забезпеченні розглядаються багатьма зарубіжними та вітчизняними ...