Сьогодні основним інструментом, за допомогою якого держава впливає на розвиток економіки, є бюджет, бюджетна й податкова системи.
Бюджет може благоприятствовать як стабілізації, так і дестабілізації економіки. Бюджет і податкова система, як свідчить практика останніх десяти років, були одними з факторів, які дестабілізували соціально-економічну ситуацію в Україні, і, по суті, гальмували реальну ринкову трансформацію економіки.
Нові умови господарювання вимагають змін напрямків вкладень бюджетних коштів.
Зменшення обсягів бюджетного фінансування видатків в економіку викликане тим, що участь держави у виробничих інвестиціях зводиться до мінімуму за рахунок скорочення централізованих капіталовкладень, а також послідовного виконання програми приватизація державної власності.
У ринковій економіці напрямок коштів Державного бюджету в народне господарство відіграє істотну роль, оскільки,
по-перше, функціонування державного сектора економіки вимагає розробки державних інвестиційних програм;
по-друге, для стабілізації економіки й розвитку підприємництва необхідна ефективна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій і т.д.
Необхідність видатків на розвиток економіки обумовлена:
- структурною перебудовою економіки;
- державним регулюванням темпів і пропорцій економічного розвитку;
значною часткою державної власності;
фінансовою підтримкою великих господарських комплексів: топливно-енергетичного, аграрно-промислового, металургійного;
державною підтримкою наукомістких і технологічно складних, виробництв;
конверсією оборонного комплексу;
капітальними вкладеннями в соціальну сферу.
Видатки на розвиток народне господарство направляються на фінансування:
галузей інфраструктури;
ріоритетних (стратегічних) галузей;
биткових галузей;
сільського господарства;
- галузей, які вимагають великих фінансових вкладень і мають значний строк окупності;
- охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки;
попередження й ліквідації надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха;
зовнішньоекономічної діяльності.
По функціональній класифікації видатків бюджетів до видатків на народне господарство ставляться:
- видатки на житлово-комунальне господарство;
- видатки на промисловість і енергетику:
а) видатки на промислово-енергетичний комплекс (видобуток вугілля, державне регулювання цін на різні види палива, виробництво й постачання електроенергії й т.д.);
б) видатки на конверсію й розвиток підприємств оборонного й машинобудівного комплексів;
в) видатки на відтворення мінерально-сировинної бази, геологорозвідувальні роботи, які фінансуються за рахунок відрахувань добувних підприємств, роботи з вивчення газоносности, сукупний видобуток золота й т.п.;
г) видатки на інші галузі промисловості.
- видатки на будівництво:
а) на будівництво (капітальні вкладення, компенсація банкам різниці процентних ставок по цільових кредитах індивідуальним сільським забудовникам, надання пільгових кредитів членам житлово-будівельних кооперативів, погашення відсотків по кредитуванню довгостроковими пільговими кредитами на будівництво житла для молодих родин і інших незахищених категорій громадян і т.д.);
б) на архітектуру (реставрація пам'яток архітектури, типове проектування й інше).
- видатки на сільське господарство, лісове господарство й полювання, рибне господарство:
а) фінансування земельних ресурсів;
б) на водне господарство;
в) на сільськогосподарське виробництво;
г) на проведення пільгової політики в галузі цін і доходів в сільськогосподарському виробництві;
Аналіз фактичних і статистичних даних по Дніпропетровській області щодо надходження іноземних інвестицій за останні три роки
Інвестиційна політика є складовою частиною економічної політики держави і
повинна бути спрямована на створення оптимальних умов для активізації
інвестиційного потенціалу.
Основними напрямами інвестиційної діяльності є: створення привабливих
умов для роботи іноземних інвесторів; збільше ...
Бюджетування та контролінг на підприємстві
Останнім часом підприємства найчастіше застосовують систему бюджетного
планування, яка впроваджується з метою економії фінансових ресурсів, скорочення
невиробничих витрат, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю
продукції, а також підвищення точності планових показників. ...