Особливості управління валютними ризиками

«Зовнішні» методи управління валютним ризиком в своїй масі є банківськими, так як основані на різноманітних інструментах банківської діяльності. Вони покликані перед усім перенести валютний ризик на інші установи, які виступають учасниками відповідних фінансових операцій.

Найбільш широко для зменшення валютного ризику використовуються строкові валютні операції: форвардні, ф’ючерсні, опціонні (на міжбанківських ринках і на біржах). Строкові угоди використовуються для покриття валютного ризику або для його страхування (хеджування). Найбільш розповсюдженим серед крупних банків і ТНК є метод балансування активів і пасивів по валютам і строкам. Після того як все можливе зроблено на рівні дочірної компанії ризик передається в головну контору. В цьому випадку немає необхідності страхувати кожну конкретну операцію і проводиться захист всього балансу корпорації вцілому. На першопочатковому етапі в основному використовуються «внутрішні» методи управління валютним ризиком, а на заключному -“зовнішні”. Все частіше корпорації і банки одночасно удаються до страхування ризику зміни відсоткових ставок, комбінують різноманітні валютні і кредитні інструменти.

Посилення валютної нестійкості зробило актуальним питання про централізацію управління валютним ризиком на рівні всієї корпорації. По кожній іноземній валюті визначається непокрита (чиста) позиція під ризиком, яку центральна ланка монополії страхує тим чи іншим способом.

Взаємний залік ризиків по пасиву і активу - «метчінг» - один з ефективних методів обліку і оцінки валютного ризику (шляхом вирахування, наприклад, надходжень валюти з суми її відтоку можна виявити реальний розмір ризику). Багато ТНК і ТНБ активно використовують цей та інші методи, зокрема так званий «неттинг» - максимальне скорочення числа валютних угод шляхом їх укрупнення і узгодження дій всіх підрозділів банку або корпорації.

Необхідно відзначити, що і при централізації захисту від валютного ризику відповідальність за валютні збитки з конкретних підрозділів знімається і переноситься на материнську компанію не повністю. Прийняття будь-яких комерційних рішень в теперішній час обумовлено фактором валютного ризику. Крім того, в окремих випадках невиправдана централізація ризиків може ускладнити діяльність корпорації.

«Транснаціональний» валютний ризик виникає перед усім при перерахунку в національну валюту балансу компанії і її прибутків на якусь дату (це стосується в першу чергу закордонних дочірніх компаній). Основне питання в даному випадку полягає в виборі валютного курсу, по якому проводиться «трансляція»- по поточному (на дату перерахунку) або по «історичному» (тобто на дату проведення операцій).

Валютні ризики управляються різноманітними методами. Першим кроком до управління валютними ризиками всередині структури ТНК є встановлення лімітів на валютні операції. Серед інших методів виділяють:

взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод «метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти з розміру її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики;

використання методу «неттінга», що полягає в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їх укрупнення. З цією метою банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти;

придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають зміни і останню інформацію;

ретельне вивчення й аналіз валютних ринків [4].

Також, для обмеження валютних ризиків застосовується страхування.

Активна участь України та її резидентів у валютних правовідносинах (в умовах наявного зростання на світових та національних валютних ринках ризикових ситуацій) потребує нових підходів до правового регулювання валютних ризиків на міждержавному й національному рівнях, чіткої регламентації існуючої практики застосування валюти як кредитно-розрахункового засобу [5].

Читайте більше

Фінансовий аналіз діяльності ВАТ Завод ім. Фрунзе
Фінансовий аналіз - це дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку. Проведення фінансового аналізу є актуальним для кожного підприємст ...

Фінансова політика у сфері видатків бюджету України
У курсовій роботі вивчається проблематика Державного бюджету як основи фінансового регулювання економіки. Актуальність дослідження основного фінансового плану держави полягає у функціональному призначенні даного документу в державних фінансах, а також у суперечності пропонованих методів ...