Меню сайта

Види прямого оподаткування і його роль у системі податкового та фінансового регулювання

Як відомо, прямі податки підрозділяються на реальні й особисті. В міру розвитку продуктивних сил відбувався і поступовий розвиток податків. Реальні податки ставали усе більш невигідними як із фіскальної, так і політико-економічної точки зору. Тому що, по-перше, реальними податками оподатковувалася власність: земля, будинки, промисли, позичковий капітал. Платниками реальних податків були власники, що складали нечисленний клас. Робітничий клас, що не мав ніякої власності, крім своїх робочих рук, не був охоплений прямими податками. Тому назріла необхідність введення особистих податків, що можна було б поширити і на найману робочу силу.

По-друге, обкладання реальними податками базувалося на дуже приблизній оцінці прибутку. Зовнішні ознаки, що використовувалися для оцінки прибутку, не поспівали за швидким розвитком продуктивних сил і товарно-грошових відносин. А фінансові потреби держави, що ростуть, з одного боку, і економічний ріст, з іншого, потребували точного підрахунку оподатковуваного прибутку.

По-третє, фінансові й інші державні органи витрачали багато часу і засобів для упорядкування кадастрів, що вело до збільшення витрат по податках, а оцінка прибутку швидко застарівала. У той же час із розвитком товарно-грошових відносин удосконалювалося облік і звітність, а з ними з'являлася можливість упорядкування самими платниками податків документа про отримані за рік прибутки, що створило пряму можливість переходу до особистого оподаткування прибутків [17, c. 69-70].

Таким чином, розвиток продуктивних сил, прогрес науки і техніки дали можливість державі перейти від податків на “речі” до більш удосконаленого обкладання особистого доходу і майна. Як уже відзначалося, особисті податки - це форма прямого оподаткування, при якій податком оподатковується дохід платника податків. Особисті податки стягаються як із фізичних, так і з юридичних осіб. Джерелами особистих податків служать доходи , прибуток, дивіденди, відсотки й інші види доходів.

У закордонній практиці особисті податки підрозділяються на такі види: 1) подушний; 2) податок на прибуток; 3) податок на надприбуток; 4) прибутковий податок.

Подушний податок історично з'явився одночасно з поземельним податком як фіскальна міра, що сприяє залученню в оподаткування осіб, у яких не було землі. Він стягався в Древньому Єгипті, у Римській імперії, у середньовічних державах Західної Європи. У Росії в чистому виді, тобто замість усіх прямих податків, подушний податок був уведений Петром I.

При капіталізмі подушний податок був введений метрополіями в африканських колоніях. Введення цього податку переслідувало не тільки фіскальні цілі. Він примушував місцеве населення йти працювати на рудники і плантації, що належать іноземному капіталу. Введення податку відбувалося наприкінці XIX і початку XX в., у той період, коли почала розвиватися гірничодобувна промисловість. Місцеве населення колоній через вкрай слабкий розвиток товарно-грошових відносин не могло виплачувати введені податки. Тим часом несплата податку тягнула за собою важкі фізичні покарання. Податок зарекомендував себе як міра, що сприяє насильницькому перетворенню частини населення в найману робочу силу.

В даний час подушний податок зберігся лише в ряді країн Африки, проте його економічне і політичне значення змінилося. Подушний податок стягається в США в південних штатах як виборчий податок, що сплачується в момент голосування. У Японії і Франції подушний податок стягається у виді податку на жителів місцевими органами влади [20 c. 77-80].

Подушний податок установлюється персонально для фізичної особи незалежно від Її доходів чи майна. Отже. він ні прямо, ні посередньо (через майнове забезпечення) не пов'язаний з рівнем доходів того чи іншого члена суспільства. В цілому це історично відмираюча форма оподаткування, хоча відома спроба уряду М. Тетчер запровадити цей податок наприкінці 80-х років у Великобританії. Разом з тим подушний податок має певні стимулюючі властивості, адже для того, щоб заплатити податок, потрібно отримати доход, а для того, щоб його отримати, необхідно працювати. Подушний податок рівномірно розкладає податковий тягар на членів суспільства, він не створює обмежень у стимулі до праці. На відміну від непрямих податків, які мають регресивний характер (у міру зменшення доходів частка податків у них зростає), подушний податок є прогресивним: оскільки сума податку фіксована, то при зростанні доходів частка податку в них зменшується. Проте для його стягнення потрібна чітка система обліку населення, наприклад прописка за місцем проживання. Якщо цього немає, то існує широка можливість ухилення від сплати податку. В Україні не справляється.

Податок на прибуток підприємств по своїй сутності є прибутковим податком із юридичних осіб. Оскільки прибуткові податки з юридичних та фізичних осіб мають у сукупності один об'єкт оподаткування, то співвідношення між ними визначається пропорціями розподілу валового доходу. В країнах із розвинутою ринковою економікою у створеному валовому доході переважають індивідуальні доходи. Тому й частка індивідуального прибуткового податку значно вища. Прибуток як об'єкт узагальнюючого оподаткування має підпорядковане (однак зовсім не другорядне) значення. Рівень рентабельності порівняно невисокий - 10-12% [6]. У зв'язку з відносно незначною питомою вагою податку на прибуток у доходах бюджету він може досить широко використовуватися як важіль регулювання економіки.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4

Читайте більше

Оцінка ефективності лізингу як форми фінансування діяльності підприємства
Система фінансового забезпечення інвестиційного процесу складається з органічної єдності джерел фінансування інвестиційної діяльності та методів фінансування. Метод фінансування інвестицій - це механізм залучення інвестиційних ресурсів з метою фінансування інвестиційного процесу. До ме ...

Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення
На сучасному етапі економічного та соціально-політичного розвитку забезпечення належного функціонування системи соціального захисту населення країни входить до першочергових завдань держави. Адже в умовах, ще не сформованої ринкової економіки, відсутності стабільного економічного зростан ...