Аналіз формування державного боргу

Але при цьому не береться до уваги той факт, що вказана величина боргу є прийнятною для держав із розвиненими внутрішніми фінансовими ринками та високими кредитними рейтингами на міжнародних ринках. В Україні ж орієнтація на граничний рівень державного боргу, відображений у бюджетному кодексі, не сприяє відповідальному управлінню державним боргом і несе ризик фінансової дестабілізації. Для гарантування стабільної ситуації у валютно-фінансовій сфері та забезпечення платоспроможності держави у середньостроковій перспективі ліміт державного боргу України варто знизити до рівня 35% від ВВП.

Орієнтація боргової політики уряду на вказане обмеження позитивно впливатиме на рівень відсоткових ставок в економіці, динаміку приватного інвестування, створюватиме надійні підвалини для зниження темпів інфляції та перешкоджатиме виникненню ускладнень у галузі платіжного балансу.

Разом з тим, варто відзначити, що відношення обсягу державних боргів до загального валового внутрішнього продукту країн Євросоюзу перевищило допустимий рівень ще у 2008 році, склавши 61,8%, а за підсумками 2010 року становило вже близько 79%, тобто світова криза змусила країни активно залучати позикові ресурси [20].

Якщо аналізувати структуру державного та гарантованого державою боргу в Україні (табл. 2.3), то слід відзначити переважання в їх складі зовнішнього боргу, що несе в собі значні валютні ризики, які й реалізувалися повною мірою під час фінансової кризи.

В структурі державного боргу частка зовнішніх запозичень зменшувалась з 75,0% у 2007 до 54,8% у 2011 році, а для гарантованого боргу коливалася від 96,6% до 84,5%, що є досить значною величиною.

Взагалі, стосовно того, яким запозиченням слід віддавати перевагу при формуванні боргової політики держави, виділяють дві теорії. Перша теорія обґрунтовує необхідність здійснення зовнішніх запозичень, щоб вкладати їх у розвиток економіки і отримувати приріст валового внутрішнього продукту, внаслідок чого не збільшується співвідношення борг/ВВП, а гроші всередині країни ідуть на розвиток. Ця теорія знайшла своє застосування і є одним із способів розвитку економіки в більшості країн світу. Проте при її втіленні в борговій політиці України виникає ряд недоліків. Одним з найвагоміших є безгосподарність держави, котра проявляється у невмінні вкладати гроші так, щоб ВВП зростав. Крім того, виникає валютний ризик, адже гроші приходять за одним курсом, а повертатись можуть за менш вигідним.

Друга теорія віддає перевагу внутрішнім запозиченням. Позитивним у такій політиці є те, що вона виключає валютні ризики і при цьому відсотки з обслуговування державного боргу не будуть іти з країни, а залишатимуться всередині. Також цей напрям сприяє значному зростанню в обігу кількості облігацій внутрішніх державних позик, котрі розглядаються внутрішніми кредиторами як надійне безризикове вкладення фінансових фондів.

Варто відзначити, що серед зовнішніх запозичень в структурі державного боргу України значну вагу займають позики, надані міжнародними організаціями економічного розвитку (17,6%-29,9%) та закордонними органами управління (3,0%-13,7%) (Додаток 4), кредити яких нерідко обумовлюється нав’язуванням додаткових зовнішніх вимог, в тому числі - з політичним підтекстом, що порушує економічну і політичну незалежність України.

Якщо проаналізувати динаміку державного боргу перед міжнародними організаціями економічного розвитку (табл. 2.4), то спостерігаємо значне зростання заборгованості у 2010 році (на 22,6%), що, головним чином, пов’язано з отриманням Україною чергового кредиту Міжнародного валютного фонду (МВФ), наданню якого передували ряд умов як економічного, так і політичного характеру, зокрема: обмеження розміру дефіциту бюджету, підвищення для населення тарифів на газ, утримання рівня інфляції у визначених межах та ін. [21]. За таких обставин МВФ почуває себе повноцінним гравцем на політико-економічному полі України і значною мірою може контролювати перебіг соціально-економічних процесів в країні, що не допустимо з позиції забезпечення державного суверенітету. При цьому заборгованість перед МВФ займає найбільшу питому вагу порівняно з іншими організаціями (57,7-65,8%), на другій позиції - заборгованість перед Світовим Банком (37,1 % у 2009 і 28,6 у 2010 році) і на третій - заборгованість перед Європейським банком реконструкції та розвитку (3,2-4,2%).

Читайте більше

Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємства
При проведенні аналізу фінансової стійкості підприємств в економічній літературі використовують різні методи і підходи. Оскільки не існує єдності у визначенні категорії фінансової стійкості, то відсутній і єдиний підхід до визначення показників оцінки фінансової стійкості підприємства. Для хар ...

Бюджетна політика України стан та перспективи
Зі становленням України незалежною країною однією з першочергових завдань постало вирішення проблеми формування ефективної державної бюджетної політики і особливо правильного вибору в її складі пріоритетів соціально-економічного розвитку. За часи незалежності України вироблено певні орга ...