Меню сайта

Бюджетно-податкова політика: способи формування та реалізації

Бюджетно-податкова політика (фіскальна)- це сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку. Вона знаходить своє вираження у методах мобілізації бюджетних ресурсів, використання їх на потреби держави, у розвитку економіки і соціального захисту населення, у бюджетному законодавстві.

Бюджетно-податкова політика виконує три основних функції:

фіскальну - полягає у забезпеченні необхідних ресурсів для урядової діяльності;

економічного регулювання - полягає у використанні податків та видатків бюджету як інструментів управління економікою;

вирівнювання доходів - полягає у використанні бюджетного регулювання як інструмента перерозподілу ВВП.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, бюджетно - податкова політика поділяється на бюджетну стратегію та бюджетну тактику.

Бюджетна стратегія - довгостроковий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією.

Бюджетна тактика є швидкодіючим механізмом бюджетної політики в країні, гнучким методом пошуку короткострокової рівноваги, стабілізації та пристосування до умов, які постійно змінюються.

Основною метою бюджетної політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями економіки, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності, спільних з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерціальних підприємств.

Загальна фіскальна політика підрозділяється на два типи: дискреційну та недискриційну.

Дискреційна (франц. - той, що діє за власним розсудом) - політика, що викликана свідомими рішеннями уряду в області державних видатків та податків з метою впливу на реальний обсяг національного доходу, зайнятість та інфляцію. Дискреційна політика буває двох видів:

. експансивна (стимувальна) - фіскальна політика, що охоплює збільшення державних видатків та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду;

. рестрикційна (обмежувальна) - фіскальна політика, що стабілізує економіку в умовах інфляційного надлишкового попиту, який виникає внаслідок циклічного підйому.

Основні засоби дискреційної фінансової політики держави: державні інвестиції; соціальні трансферти; зміни у податковому регулюванні; фінансування державних програм, громадських робіт тощо.

Недискреційна (автоматична) - політика вбудованих регуляторів (стабілізаторів): податки, соціальні виплати, ефект надійності компаній, інерність схильності до споживання тощо.

Оскільки здійснення державних видатків означає використання засобів державного бюджету, а податки є основним джерелом його поповнення, фіскальна політика полягає у маніпулюванні державним бюджетом.

Адам Сміт стверджував: «Єдиним хорошим бюджетом є збалансований бюджет» (1776 р.). Таким чином, при формуванні державного бюджету основною задачею є його збалансованість або повне покриття витрат доходами й утворення залишку коштів.

Державні видатки являють собою витрати, пов'язані з діяльністю держави.

Функції видатків державного бюджету:

регулювання (політичне, соціальне, господарське);

забезпечення загальних умов життя суспільства (управління, юстиція, освіта, наука).

Сукупні державні видатки (G) поділяються на чотири категорії:

споживання в державному секторі (заробітна плата робіткам державного сектору, платежі за товари, що купуються для поточного споживання) - Сс;

Перейти на сторінку: 1 2 3

Читайте більше

Механізм оподаткування банків
В умовах ринкових відносин та насамперед в перехідний до ринку період податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки. У системі прямих податків, діючих в Україні і стягуваних з підприємств, зна ...

Експорт та імпорт капіталу
Актуальність теми. Кожна країна володіє певними інвестиційними ресурсами, що склада­ються з її власних (національних) та іноземних інвестицій. Ці ресурси можуть використовуватися як для внутрішнього, так і для зарубіжного інвестування. напрямком руху інвестиційних ресурсів пов'язані поня ...