Розподільча система при допомозі спецгодівниць, благодатної мережі привілеїв та пільг, безцеремонного розпорядження коштами, довіреними чиновникам для задоволення потреб найманих працівників, перетворила їх у противників ринку. Без передання “влади” від розподільчої системи до ринку, який регулюється за допомогою ринкових, суспільних і державних інститутів, немає перспектив для розвитку ринкових відносин, використання вигод і переваг ринкового господарювання в інтересах всіх працюючих, в активізації їх трудової діяльності.
Суперконцентрований вираз розподільча система у процесі ринкового реформування отримала у здійсненій реформаторами приватизації. Вона вчинила фактично безкоштовну передачу у приватні руки державної власності і державних активів. Вона була підкріплена таким фіговим листком, як “майновий сертифікат”, за допомогою якого народ, нібито сам, добровільно, без примусу “віддав” свою власність у приватні руки. Така експропріація загальної власності у власність небагатьох не принесла доходів у бюджет, вона лише позбавила більшість населення навіть формальної власності. По суті, в Україні здійснюється не народна, а мафіозно-номенклатурна приватизація – чисто символічне перетворення працівників у власників (через отримання приватизаційних майнових сертифікатів), а далі відбувається широкомасштабне розкрадання державної власності.
Упродовж років ринкового реформування виразно спостерігається тенденція до послаблення трудової мотивації. Основна причина цього полягає в тому, що економічні реформи не сприйняли послабленню, а тим більше подоланню відчуження від праці як діяльності, наближенню працівника до привласнення. Цього не можна зробити, не наділивши працівника власністю. Причому мова йде не про власність на засоби виробництва. В умовах висококонцентрованого виробництва це неможливо. Світовий досвід свідчить, що на індустріальному етапі розвитку суспільства власниками засобів виробництва у їх класичній приватній формі можуть бути 5-6 % населення, тоді як 80 % і більше працюють за наймом.
У країнах з розвинутою ринковою економікою, наприклад, у США, близько 80 % населення складають середній клас, тобто клас власників. Ця частина населення є власниками і засобів виробництва, і капіталу в інших формах. І, що особливо варто підкреслити, інтелектуального капіталу. У цих країнах середній клас є основним соціальним прошарком суспільства. Володіючи інтелектуальною власністю, середній клас по суті володіє і в багатьох випадках на власний розсуд розпоряджається важливим фактором виробництва, “засобом”, невіддільним від його носія. Іншими словами, інтелектуальна власність, а точніше інтелект, будучи строго індивідуальним, є й незамінним “засобом виробництва” навіть для тимчасового власника, тобто роботодавця. На цій основі складується й розвивається унікальний процес привласнення результатів власної праці у формі інтелектуальної власності і тимчасового відчуження (продажу) цієї власності, позбавленого антагонізму у його класичному розумінні. Відзначаючи це, не можна не підкреслити, що інтелектуальна власність відчужується від працівника умовно, і це дозволяє говорити про виникнення внутрішньої мотивації до праці у єдності відносин привласнення та відчуження.
Збільшення у розвинутих країнах чисельності середнього класу, основною власністю котрого є інтелект, свідчить про те, що активно йде процес поєднання робочої сили із засобами виробництва через володіння інтелектом, або, як прийнято визнавати на Заході,” людським капіталом”.
Як і будь-яка інша форма власності, інтелектуальна власність включає в себе функції володіння, розпорядження та використання. На відміну від інших об’єктів власності, інтелект може функціонувати лише у приватній формі. Це зовсім не значить, що він не може бути об’єктом колективного використання. Працівник як носій інтелекту, цієї здатності до праці, у першу чергу сам є її власником і лише потім – і то винятково добровільно – може використати її спільно з іншими власниками.
Фінансовий аналіз формування та розподілу прибутку підприємства
Прибуток
- це багатозначний термін. Приблизно п'ятдесят років тому американський
економіст Френк Найт, видатний дослідник цієї проблеми, у своїй енциклопедичній
статті опублікував наступний вислів: «Можливо, не один економічний термін або
поняття не використовується в такому неймовірному ...
Особливості оподаткування бюджетних установ
Актуальність
роботи. Діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків
ґрунтується на застосуванні широкого арсеналу інструментів, знання яких
необхідні, з одного боку, майбутнім фінансистам підприємницьких структур для
нарахування і сплати податків, з іншого - майбутнім фахів ...