Треба пам’ятати, що кредит не є тільки відношенням між двома суб’єктами процесу відтворення – позиковий фонд має вартісну субстанцію. Кредит виникає як природний процес вирішення протиріч у русі вартості – мiж часом виробництва та часом обігу коштів, мiж тимчасовим її осiданням та необхідністю використання в господарстві.
Об’єктом кредитної угоди у вузькому розумінні є річ, під яку надається позика чи заради якої укладається угода. В широкому розумiннi об’єкт – це не тiльки рiч, але й матеріальний процес в цілому, який викликає потребу у кредиті та заради якої укладається кредитна угода. Об’єктом кредитної угоди можуть виступати тiльки ті матеріальні процеси й потреби клієнтів, які виходять з його нормальної виробничої діяльності, що не виражають недоліків у дiяльностi клiєнтiв. Ці процеси повинні забезпечувати повернення позикової заборгованості.
В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є гроші як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всі інші ресурси – матерiальнi, технічні, трудові, природні тощо. Мобілізовані банками ресурси спрямовуються на три укрупнені об’єкти кредитування: на формування основних коштів суб’єктів господарювання та iншi інвестиційні цілі, на формування їх оборотних коштiв та на споживчі цiлi. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської дiяльностi позичальника, на формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств, на придбання цінних паперів будь-яких підприємств.
Банківське кредитування фізичних i юридичних осіб здійснюється за жорсткими принципами кредитування. Останні являють собою основу, головний елемент системи кредитування, оскільки відображають сутність i зміст кредиту, а також вимоги об’єктивних економічних законів, в тому числі i в галузі кредитних відносин. Принципи кредитування можна розділити на дві групи
1) загальноекономічні принципи, що відповідають всім економічним категоріям (цілеспрямованість, диференційованість);
2) принципи, що вiдображають сутнiсть функції кредиту (строковiсть, забезпеченість, платність).
Зміст принципу цілеспрямованості кредитування полягає в тому, що позики повинні видаватися лише на визначені цілі, а саме – на задоволення тимчасової потреби позичальника у додаткових коштах. Коли позиками будуть покриватися потреби, що не мають тимчасового характеру, то позикові кошти не повернуться до кредитора i кредитування перетвориться на безповоротне фінансування. На практиці цей принцип реалізується шляхом надання позик на конкретні цiлi (об'єкти). Об'єктами банківського кредитування виступають товарно-матеріальні цінності, витрати виробництва, недостатність власних оборотних коштів, кошти у розрахунках, потреба в коштах для здійснення поточних платежів при тимчасових фінансових ускладненнях.
Принцип диференційованості кредитування полягає у наданні кредиту на різних умовах в залежності від характеру позичальника, направленості кредиту, кредитного ризику, строку кредитування та інших обставин. Комерційні банки не повиннi однозначно підходити до питання про надання кредиту своїм клієнтам, що претендують на його отримання. Кредит має бути наданий тільки тим господарюючим органам чи фізичним особам, які здатні його повернути у визначений час. Диференціація кредитування повинна здійснюватися на основі показників кредитоспроможності, під якою розуміється фінансовий стан підприємства, що дає впевненість у здатності позичальника повернути кредит у визначений договором строк. Ці якості потенційних позичальників оцінюються шляхом аналізу їх балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власними джерелами коштів, рівень його рентабельності на поточний момент i у перспективі.
Оцінка кредитоспроможностi бажаючих отримати кредит господарюючих органів, що проводиться банками до укладання кредитного договору, дає їм можливість підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту i пов'язанних з цим збитків для банків. Диференцiацiя кредитування, виходячи з кредитоспроможностi позичальникiв, перешкоджає покриттю їх збиткiв за рахунок кредиту i є необхідною умовою його нормального функціонування на засадах повернення та платності.
Своєчасність повернення знаходиться в тісній залежності не тільки вiд кредитоспроможності позичальникiв, але й вiд забезпеченості кредиту. Нещодавно принцип забезпеченостi кредиту трактувався дуже вузько: признавалася лише матеріальна забезпеченiсть кредиту. Це означало, що позики повинні були видаватися під конкретні матеріальні цінності, що знаходяться на різних ступенях відтворення, наявність котрих на протязі всього строку користування позикою говорило про забезпеченість кредиту i, отже, про реальність його повернення. Між тим у світовій банківський практиці видами кредитного забезпечення, крім матеріальних цінностей, оформлених зобов'язанням застави, виступають гарантії та поруки платоспроможних юридичних i фізичних осіб, а також страхові поліси оформленого позичальниками у страховій компанії ризику непогашення банківського кредиту. Таким чином, в сучасних умовах пiд забезпеченістю кредиту слід розуміти наявнiсть у позичальників юридично оформлених зобов'язань, що гарантують своєчасне повернення кредиту: зобов'язання застави, договори гарантiї, договори-поруки, договори страхування відповідальності непогашення кредиту.
Облік фінансових результатів підприємства та оцінка інвестиційної привабливості підприємств агропромислового комплексу (на матеріалах Агрофірми Маяк)
облік фінансовий оздоровлення
Функціонування
України як незалежної самостійної держави стало початком бурхливих змін у
соціально-економічному житті країни. У цих умовах перебудову господарської
діяльності підприємств спрямовано на оволодіння механізмом ринкових відносин і
поставлено н ...
Національна депозитарна система проблеми становлення та розвитку
Інфраструктура
фондового ринку в кожній країні має свої особливості. Вони обумовлені рівнем
розвитку економіки країни, характером діючої моделі ринку, специфікою системи
державного регулювання ринку. Неодмінним елементом організації ринку цінних
паперів є
депозитарна система, яка виступ ...