Меню сайта

Особливості фінансування підприємств різних форм організації бізнесу

Під фінансуванням розуміють процес залучення фінансових ресурсів для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства з метою прибутку.

При створенні нового суб’єкта господарювання чи реорганізації існуючого необхідно вибрати найприйнятнішу з погляду оптимізації фінансової та інвестиційної діяльності організаційно-правової форму ведення бізнесу.

Господарська діяльність, реалізація певного інвестиційного проекту може здійснюватися зі створенням юридичної особи в результаті об’єднання ресурсів згідно з договором про спільну діяльність та на основі підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Отже, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватні, засновані на власності фізичної особи;

колективні, у т. ч. господарські товариства, кооперативи;

комунальні, засновані на власності відповідної територіальної громади;

державні, засновані на державній власності, в т. ч. казенні;

суб’єкти господарювання з іноземними інвестиціями.

Існує тісний зв'язок між організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб’єкта господарювання стратегічне значення.

Основні чинники, що впливають на вибір форми організації бізнесу:

рівень відповідальності власників та їх кількість;

можливості участі в управлінні справами суб’єкта господарювання та контролю за ним;

можливості фінансування;

умови передачі права власності та правонаступництво;

умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу;

накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу;

законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу.

Суб’єкти господарювання можуть утворювати різного роду об’єднання. Об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, до яких належать:

Асоціації - договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорації - договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності від кожного з учасників.

Консорціуми - тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталів для досягнення спільної мети, як правило, при здійсненні крупних фінансових операцій чи реалізації спільного інвестиційного проекту.

Концерни - статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств, які перебувають під єдиним контролем.

Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи (без створення юридичної особи) - громадяни України, а також громадяни інших держав, не обмежені законодавством у правоздатності або дієздатності. Власний капітал приватного підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збільшення є внутрішнє фінансування, зокрема невикористаний для споживання прибуток. Кредитні рамки приватного підприємця обмежуються величиною приватного майна, яке він може надати як кредитне забезпечення.

Приватне підприємство - це юридична особа, заснована на власності окремого громадянина з правом найму робочої сили. Фізична особа - власник приватного підприємства є власником 100 % капіталу такого підприємства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку у вигляді дивідендів. Фінансування приватного підприємства здійснюється на основі внесків його власника, тезаврації прибутку, одержання комерційних чи банківський позичок. Оптимальним з погляду мінімізації накладних витрат способом поповнення власного капіталу є реінвестування прибутку. На практиці типовою є ситуація, коли у приватних підприємств повністю відсутній статутний капітал, а величина власного капіталу (в результаті отриманих збитків) має від’ємне значення. У такому разі проблематичним є залучення кредитних ресурсів. Сплачує усі податки, передбачені законом для суб’єктів господарювання.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним майном. Специфіка фінансової діяльності акціонерного товариства визначається особливостями формування статутного капіталу, який повинен складати 1250 мінімальних заробітних плат і більше. Акціонерними товариствами визначаються фізичні та юридичні особи, які є власниками його акцій. На стадії заснування акціонерного товариства юридичні і фізичні особи, що виявили бажання придбати акції повинні внести 10 % вартості заявлених акцій. Підписка на акції триває 6 місяців. Якщо за цей період відкритою підпискою на акції не покрито 60 % випущених акцій то товариство вважається, таким, що не створилося. І сума котів чи майно повертається заявнику в 30 - денний термін. До кінця року з дня оголошення підписки всі акції повинні бути окуплені. Засновники АТ здійснюють свою внески у статутний капітал згідно із засновницьким договором, решта акціонерів - на умовах договору купівлі - продажу акцій, укладеного із засновниками; при збільшенні статутного капіталу - на основі договору з товариством чи фінансовим посередником.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5

Читайте більше

Місцеві податки та їх характеристика
В Україні доходи місцевого бюджету формуються, в основному, з таких джерел: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, збори за використання природних ресурсів, місцеві податки і збори, надходження дивідендів від використання місцевого майна, власні надходження бюдж ...

Ціна і цінова політика планування ціни. Мета цінової політики і її роль у маркетингу
Цілеспрямована цінова політика в маркетингу полягає в наступному: треба встановлювати на свої товари такі ціни і так змінювати їх у залежності від ситуації на ринку, щоб опанувати визначеної долю ринку, одержати намічений об’єм прибули і т.д., тобто, по суті, вирішити оперативні завдання ...