Дивідендна політика підприємства

Розподіл чистого прибутку на фонд споживання та фонд розвитку є стержнем фінансової політики підприємства тому , що пропорції цього розподілу визначають можливості самофінансування підприємства. При цьому варто враховувати , що власники прибуткового підприємства можуть одержати дохід на вкладений у підприємство капітал як безпосередньо у формі майбутніх доходів, отриманих від росту вартості акцій підприємства, що для власників більш ризиковано, ніж невідкладне одержання дивідендів.

П(С)БО 15 «Дохід» передбачає, що дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Згідно Податкового кодексу України, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До основних завдань дивідендної політики належать:

виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;

визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу;

узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;

вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;

оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.

Складовою дивідендної політики підприємства є вибір найприйнятнішої для всіх заінтересованих сторін форми виплати дивідендів. Загалом дивіденди можуть виплачуватися в таких формах: грошова, не грошова, змішана форма, приховані дивіденди.

Метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій розподілу чистого прибутку на поточне споживання у формі дивідендів і виробничий розвиток з метою максимізації ринкової вартості підприємства. Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду. Оптимізація дивідендної політики - це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Побудова ефективної дивідендної політики базується на принципах:

− збалансування різноманітних інтересів акціонерів, кредиторів і самого акціонерного товариства;

− врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат акціонерам і на обсяг реінвестованого чистого прибутку підприємства;

− відрахування не менше 0,5 % чистого прибутку на формування резервного капіталу товариства за досягнення ним 25 % статутного;

− врахування різниці і інтересах дрібних і стратегічних інвесторів;

− формування і забезпечення основного контингенту акціонерів яких задовольняє дивідендна політика підприємства;

− розумне поєднання грошових та не грошових форм виплати дивідендів, виходячи з реальних фінансових і матеріальних можливостей акціонерного товариства;

− врахування різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспектив розвитку підприємства;

− врахування впливу фактора ризику.

Номінальна вартість акцій (часток) - це та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій (чи у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників. Сукупна номінальна вартість корпоративних прав, випущених підприємством, становить його номінальний, або статутний, капітал. Учаснику товариства з додатковою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Читайте більше

Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємства
При проведенні аналізу фінансової стійкості підприємств в економічній літературі використовують різні методи і підходи. Оскільки не існує єдності у визначенні категорії фінансової стійкості, то відсутній і єдиний підхід до визначення показників оцінки фінансової стійкості підприємства. Для хар ...

Національна депозитарна система проблеми становлення та розвитку
Інфраструктура фондового ринку в кожній країні має свої особливості. Вони обумовлені рівнем розвитку економіки країни, характером діючої моделі ринку, специфікою системи державного регулювання ринку. Неодмінним елементом організації ринку цінних паперів є депозитарна система, яка виступ ...