Меню сайта

Практика використання офшорних територій для оптимізації податкових платежів вітчизняними підприємствами

Податкова система України, як стверджують, експерти Світового банку, які провели рейтинг Paying Taxes 2010, за витратами часу і ресурсів займає 181 місце з 183. Гірше тільки у Венесуелі та Білорусі.

Саме тому українські бізнесмени йдуть «в тінь». Українські підприємці вперше дістали можливість відкривати офшорні компанії в 1991 році. В квітні цього року швейцарська компанія Riggs Walmet Group оголосила про те, що виходить на український ринок з пропозицією про організацію компаній. Пропонувалася не тільки допомога в створенні безподаткових компаній, але й підтримка їх діяльності - внесення щорічних внесків до бюджету країни базування, забезпечення секретарських послуг з обробки нерегулярної пошти, організація щорічних зборів акціонерів, складання балансів.

Користуючись допомогою всіляких схем, завдяки яким компанії і підприємства зменшують податкове навантаження. Деякі, обирають інший шлях: виводять бізнес в офшорні зони, отримуючи масу переваг не тільки в плані оподаткування, але й пільг із ведення бізнесу, захищеність капіталу і повну конфіденційність. Адже при створенні офшорної компанії бізнесмени ставлять перед собою за мету приховати від чужих очей себе, як справжніх засновників. Не дивно, що більша частина всієї української власності належить компаніям Кіпру, Кайманових островів, Андори та інших територій.[9,ст 42]

Однак, Кіпр - одна з офшорних зон, а їх у всьому світі понад 40. І якщо розібратися глибше, офшорна зона для легально працюючого бізнесу, який хоче уберегтися від «кривобокого» вітчизняної податкової системи, залишається чи не єдиним способом порятунку. Адже навіть прийняття Податкового кодексу навряд чи змінить умови для бізнесу - на краще. Так що, прямий шлях - в офшор.

Незважаючи на те, що офшорні юрисдикції розкидані по всьому світу, їх суть зводиться фактично до того, що виведений «туди» бізнес захищений від замаху української влади, а податкові витрати зведені до мінімуму. При цьому в класичному розумінні офшорна компанія - це фірма, зареєстрована в певній офшорній зоні, але не веде діяльності в країні реєстрації.

Переваг у офшору дуже багато: оптимізація оподаткування, швидке і вільне розпорядження валютними коштами без контролю з боку українського обслуговуючого банку, НБУ, податкової, захист активів, що знаходяться в Україну, конфіденційність інформації про їх істинного власника, структурування бізнесу. [18,ст. 55]

Наприклад, Сейшельські о-ва і Гібралтар забезпечують спрощений процес реєстрації компанії, відсутність податків і максимальну конфіденційність.

На острові Мен офшори платять лише фіксоване мито. Офшорний бізнес в Белізі, Панамі, на Багамських островах, в Домініці повністю звільнений від податків. А реєструючи компанію на Кіпрі навіть не обов'язково мати реально існуючий офіс.

Для мінімізації податкових зобов'язань за допомогою офшорів існує чимало схем. Одна з найпопулярніших, в якій можна задіяти офшор - експортно-імпортні операції. Справа в тому, що офшор за своєю суттю є посередником між компанією в Україну та її партнерами за кордоном, і з його допомогою можна без проблем маніпулювати ціною товарів або послуг в будь-яку сторону.

Використовуючи одну або декілька фірм - прошарків, зареєстрованих в офшорі, обидві сторони з користю для себе регулюють ціну угоди, здійснюючи так званий «реінвойсинг», головне завдання якого - мінімізувати податок на прибуток шляхом зменшення валових доходів (для експорту) або за рахунок збільшення валових витрат (для імпорту).[21,ст. 68]

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5

Читайте більше

Фінансова політика у сфері видатків бюджету України
У курсовій роботі вивчається проблематика Державного бюджету як основи фінансового регулювання економіки. Актуальність дослідження основного фінансового плану держави полягає у функціональному призначенні даного документу в державних фінансах, а також у суперечності пропонованих методів ...

Податок на доходи фізичних осіб
Податки - це фінансова категорія, яка впливає на економічні явища та процеси розвитку суспільства. Вони, як знаряддя перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, є обов'язковим атрибутом держави незалежно від моделі та політики її розвитку. Це дуже небезпечний інструмент у розпорядже ...