Ø прямі реальні податки: на рухоме і нерухоме майно, землю, з власників транспортних засобів, промисловий, екологічний.
Ø прямі податки на доходи: на доходи фізичних осіб, на прибуток підприємств, із спадщин і дарувань.
Ø непрямі податки: на роздрібний продаж, на споживання електроенергії, газу, місцеві акцизи на бензин, тютюн, спиртні напої.
Ø збори і мита: збір на прибирання сміття і його вивіз, на будівництво службових будинків, за паркування автотранспорту, за користування спортивними і оздоровчими закладами і установами культури, за полювання і риболовлю, за послуги цвинтарів, із власників собак, за видачу різних ліцензій і реєстраційних посвідчень, за участь у бігах на іподромі, за відкриття ресторанів та готелів.
Найважливішими на місцевому рівні є насамперед податки на нерухоме майно юридичних і фізичних осіб і на землю з групи прямих реальних податків. Трохи рідше справляються місцеві непрямі податки (у вигляді акцизів і податків на продаж). Доволі поширеними в світовій практиці місцевого оподаткування є місцеві збори.
У формуванні доходів місцевих бюджетів зарубіжних країн беруть також участь неподаткові доходи у вигляді:
1. штрафів та обов’язкових зборів;
2. доходів від використання майна, що перебуває у власності місцевого самоврядування;
3. орендної плати;
. коштів від продажу об’єктів муніципальної власності;
. коштів, залучених через розміщення муніципальних позик.
Склад і структура неподаткових надходжень визначаються національними особливостями. Так, у США, Великобританії, Швеції серед неподаткових доходів домінують доходи від власності та підприємницької діяльності; у Франції, Німеччині, Данії значне місце відводиться комунальному кредиту. Протистояння державній політиці підвищення податків спричинило зростання надходжень від надання платних послуг: у Норвегії - це послуги водопостачання, каналізації, утримання дітей у дитячих садках; у США - водопостачання, каналізації, прибирання сміття; у Швеції - використання відходів, водо- та енергопостачання; в Італії - місцеві ліцензійні збори, шкільний збір тощо.
Бюджетні надходження у вигляді грантів (у зарубіжній бюджетній практиці під ними розуміють надходження коштів з інших, як правило вищих, рівнів бюджетної системи) коливається в межах 25-50 % сукупних доходів, крім Великобританії, де вони значно перевищують зазначені розміри. Збільшення грантів у доходах місцевих бюджетів є наслідком загального розповсюдження принципу субсидіарності в Європі й світі. Крім того, якщо розглядати види субсидій, які надаються центральним урядом, то перевага все більше надається незв’язаним субсидіям перед цільовими субвенціями, що, як показує досвід, не тільки не обмежує самостійність органів місцевого самоврядування, але й сприяє розвитку їхньої ініціативи, активізує діяльність щодо задоволення потреб населення територіальних громад.
Зміни в структурі доходів локальних бюджетів безпосередньо пов’язані з необхідністю фінансування дедалі зростаючих видаткових функцій місцевої влади, насамперед у соціальній сфері (табл. 3.5). Розвиток в Європі соціально орієнтованої ринкової економіки підтверджується значною часткою бюджетних асигнувань на утримання установ і закладів освіти, охорони здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення населення. Їх питома вага у коштах місцевих бюджетів складає від 40 % до 84 %, табл. 3.5 [50, ст. 132]
Страхування відповідальності позичальників за неповерненя кредиту
У взаємному зв’язку між кредитором і позичальником предмет їх спільного
інтересу - кредит – породжує різні правничо-економічні ситуації: для боржника –
зобов‘язання повернути позичені ресурси , а для кредитора право вимагати їх
повернення у попередньо узгоджених обсязі і терміні.
Неви ...
Податкова система в Україні
Подальший
розвиток України значною мірою залежить від ефективності фінансової стратегії,
яка забезпечує підвищення добробуту населення, виконання державою своїх
обов’язків та функцій. Адже стабільність і економічний розвиток держави
залежать від її податкової політики. Однією з основних ...