Податки та їхній вплив на виробництво

Щоправда, введення в 1998 р. фіксованого податку від 20 до 100 гривень на місяць є шляхом до вирішення проблеми, але, на наш погляд, лише часткового вирішення. Одним з найболючіших питань сьогодні є оподаткування заробітної плати. Процентні ставки прибуткового податку, що застосовуються в нашій шкалі, використовуються багатьма країнами. Але граничні значення сукупного оподатковуваного доходу в нас значно нижчі: ми стягуємо податок вже з суми, що тільки перевищує 17 гривень, а із суми, що перевищує 1700 гривень, стягується аж 40 відсотків податку. Це унеможливлює залучення значних акціонерних капіталів від населення. Крім того, скорочується платоспроможний попит населення, а за ним і виробництво. Такий рівень оподаткування означає також зниження зацікавленості в результатах праці.

Все це призводить до того, що підприємства, які стимулюють працю своїх робітників, бажають підвищити їхню зацікавленість та продуктивність їхньої праці, змушені виплачувати заробітну плату з “чорної каси”, ховаючись від оподаткування.

Податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, акцизний збір, мито), повинні впливати на всі джерела доходів. Але тут слід врахувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача і його зарплату. Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів народного споживання. І знову ж завдячувати треба саме нерівномірному розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але пом’якшити цей вплив можна, наприклад, за рахунок диференціації ставок ПДВ по групах товарів.

Принцип другий наголошує, що повинні бути точно визначені час сплати, спосіб стягнення і розмір податку.

Якщо дотримуватися дослівного формулювання, даного А. Смітом, то і час сплати, і розмір будь-якого податку, і порядок його обчислення визначені нашим законодавством та підзаконними актами. Але з часів А. Сміта пройшли сторіччя, протягом яких змінилося обличчя і економічних систем, і оподаткування. Виник цілий ряд нових проблем. Стосовно сучасного етапу, і зокрема української дійсності, другий принцип потребує незначного уточнення, яке враховувалось багатьма теоретиками при його поясненні. Мова йде про завчасну визначеність - до того, як почнеться період дії того чи іншого податку. Наша ж держава протягом усього періоду незалежності час від часу вводила у дію ставки податків заднім числом. Аналогічна ситуація складалася й з введенням чи скасуванням деяких пільг і т. ін Закони в галузі оподаткування спішно приймались, починали діяти, а їх публікація провадилась з великим відривом у часі. Мали місце випадки, коли законодавчі акти вже застосовувались на практиці, а інструкції щодо їх використання не були підготовлені й надходили до виконавців через тижні, а то й через місяці. Все це породжує плутанину, постійну необхідність перерахунків, що становить великі труднощі в роботі фінансового апарату підприємств. Така невизначеність призводить до того, що платник віддається на сваволю збирача. Це - одна з причин корупції державного апарату. Навіть незначна невизначеність чи неясність у податках, за словами А. Сміта, спричиняє більші збитки, ніж їхній нерівномірний розподіл.

Принцип третій: час і спосіб стягнення податку повинні бути зручними для платника.

У питаннях зручностей терміну та способів утримання податків справи у нас порівняно непогані. Цьому сприяють і прийняті строки сплати, і механізм стягнення, і практика застосування податкового кредиту. Але з огляду на способи стягнення можна розглянути ще ряд питань щодо окремих галузей народного господарства. Наприклад, сільськогосподарським підприємствам інколи достатньо важко своєчасно розрахуватись з бюджетом у грошовій формі. Ця проблема виникає через неплатежі покупців (в тому числі й самої держави), а також значною мірою через сезонність виробництва. За умов, що склалися, можна розглянути можливість натуральних поставок державі із зарахуванням податкових платежів. Це допомогло б вирішити зразу декілька проблем: більш повно та своєчасно забезпечити створення державних резервів продовольства; скоротити великі витрати бюджету на створення цих резервів (що також мають, здебільшого, сезонний характер); частково пом’якшити наслідки платіжної кризи шляхом усунення необхідності перерахування коштів до бюджету сільськогосподарськими підприємствами на сплату податків і, навпаки, з бюджету тим же підприємствам на оплату поставленої державі продукції. Але цей метод розрахунків слід застосовувати, використовуючи індивідуальний підхід (лише у випадку нестачі грошових коштів у платника).

Читайте більше

Нацiональний Банк Украiни статус i завдання
Національний банк України – найважливіша ланка всієї банківської системи держави. На відміну від багатьох інших відомств, які постали на грунті колишніх республіканських чи союзних, НБУ являє собою принципово нову структуру. З`явивишися відразу ж після проголошення незалежності, він став ...

Бюджетна політика України стан та перспективи
Зі становленням України незалежною країною однією з першочергових завдань постало вирішення проблеми формування ефективної державної бюджетної політики і особливо правильного вибору в її складі пріоритетів соціально-економічного розвитку. За часи незалежності України вироблено певні орга ...